Old Store: щоденник натхнення Наташі Єгорової
Анастасия Белогривцева
Автор концепції та проекту шоуруму Old Store, що влітку відкрився у Києві, – Наташа Єгорова. Сьогодні Ната – декоратор, дизайнер, стиліст. Та більшість із дизайн-тусівки знають її як аналітика інтер’єрів із 15-річним досвідом роботи: видання «Салон», «АрхІдея», «BravaCasa Україна», «Vogue Home Україна»; серія книг «Стиль в інтер’єрі». Напередодні дня народження декоратора ми завітали до Old Store, аби поспілкуватися з Натою особисто на усі теми, що нас цікавили.
HIS: Чому саме такий магазин? Як виникла ідея Old Store?
Наташа:
Ідея створити магазин декору, де гармонійно співіснує старе й нове, арт та дизайн, коштовне й демократичне, – виникла давно. Протягом багатьох років, займаючись стайлінгом інтер’єрів (спочатку для профільного глянцю, згодом – як декоратор), спостерігала досить розгорнуту картину інтер’єрного процесу. Відсутність у помешканнях сучасних українців жодних ознак «вертикального» виміру вражала! Тобто у більшості випадків складалося враження, що життя господарів розпочалося щойно, із переїздом у цей новий дім (квартиру), і родинних речей, книг, фотографій, якихось теплих сімейних артефактів – просто не існує… Готуючи інтер’єр до фотосесії, насичуючи його цікавими предметами, декором, мистецтвом, зрозуміла, як непросто все це знайти, зібрати, буквально «відкопати» в декількох салонах, галереях, а подекуди просто по майстернях друзів-художників. Десь на етапі цього досвіду з’явилась концепція власного магазину, а в потрібний час і в потрібному місці зустрілись партнери, однодумці, команда – і ось у Києві є Old Store.
HIS: До речі, назва звучить так, ніби давно на слуху…
Наташа:
Назва виникла спонтанно, без довгих роздумів і вагань. Стосовно Old зрозуміло: говоримо про речі з історією – чи то сучасний авторський дизайн, чи то антикваріат, вінтаж. Ну а Store – великий магазин, де представлені різні жанри товарів. Це важливо було відобразити у назві, тому що ми репрезентуємо широкий спектр дизайну: авторський одяг, аксесуари, декор, меблі, мистецтво. Незабаром додамо крафтові чаї, парфуми для оселі, мистецькі альбоми.
HIS: Цікава ідея – поєднання предметного дизайну та декору із одягом.
Наташа:
Так, вирішили поєднати інтер’єрний декор із fashion за принципом «спорідненості душ». Авторський одяг вітчизняного бренду Katarina Kshgevitska – особлива гордість Old Store. Стильні жіночі речі цілком в унісон із декораторськими ідеями концепт-стора: елегантне ретро в сучасному звучанні, преміум-якість, етичний upcycling-підхід, лімітовані тиражі.
HIS: Чому саме такий простір? Розкажи про концепцію проекту.
Наташа:
Проект магазину я розробляла з думкою про те, що інтер’єр має часто змінюватися, вражати, дивувати. Так виникла ідея мобільності – майже всі елементи легко трансформуються, складаються в інший пазл: щосезону простір може виглядати докорінно інакше. Центральним акцентом стали ширми. По-перше, для мене це дуже виразний, елегантний предмет в дусі ретро – до того ж здатний миттєво змінювати «ландшафт» простору. По-друге, для ефектного експонування величезної кількості декорних дрібниць потрібне було масштабне «атмосферне» тло, гідне великих об’ємів магазину. В розробленому мною проекті трьох ширм я втілила захоплення голландським живописом XVII сторіччя – з одного боку, а також застосувала власні фотографії природніх фактур – з іншого боку. У прямому значенні, адже ширми двобічні. Вдячна компанії Tiger за якісне втілення ідеї.
HIS: А інші речі, яких тут безліч: меблі, декор, дивні арт-об’єкти… Яке їхнє походження?
Наташа:
Справді, простір Old Store досить насичений і еклектичний. Нам хотілося вільно й розкуто змішати різні (за стереотипним уявленням часом полярні) речі – і показати, що це може бути гармонійно, цікаво, емоційно, стильно! Важливою складовою інтер’єру стали мінімалістичні металеві меблі від творчого тандему Вадима Проценко і Вікторії Волосевич, чарівні «архаїчні» пні та декори від моїх талановитих друзів Staritska Maysternya, вхідна група та reception майстерні Віктора Мазепи, мобільні «бетонні» тумби у виконанні студії «Фарватер». Усі ці речі унікальні, розроблені та створені спеціально для простору Old Store. Щодо предметів декору – ми відшукуємо і привозимо речі переважно з брокантів Європи. Там цей всесвіт мав більше шансів зберегтися неушкодженим і дожити до наших днів. Культура вінтажу та антикваріату дуже розвинена та цілком інтегрована в повсякденне життя, у практику сучасних інтер’єрів. Звісно, є речі й вітчизняного походження. Часом їх важко сприймати у «сирому» вигляді. Скажімо, з кришталем у більшості моїх співвітчизників пов’язані травматичні спогади: уніфіковані радянські вітальні, однакові «стінки»… Тому ми прагнемо показати первинну красу предмету через upcycle – тюнінг, творче переосмислення; тобто відбувається певна реінкарнація, перевтілення речей.
HIS: Аудиторія Old Store – хто ці люди?
Наташа:
Сподіваюся, досить широкі кола небайдужих (посміхається, – ред). Дивлячись «із середини ситуації», я сподіваюся, що Old Store стане цікавим та корисним моїм колегам: декораторам, проектантам інтер’єрів. Адже особисто мені здається – наш інтер’єрний процес цілком готовий до експериментів із еклектичними, артівськими просторами. Тим не менше, відвідувач, не пов’язаний професійно з інтер’єрною темою, також знайде в Old Store багато можливостей – наприклад, неординарний подарунок з історією та змістом, який точно запам’ятається! Власне, як і сам по собі візит до магазину. Наші гості часто кажуть: ви надихаєте! А інколи: час, проведений в Old Store, – це естетична пригода.
HIS: У чому ти особисто вбачаєш цінність професії декоратора?
Наташа:
У тому, щоб перетворювати повсякдення на естетичну пригоду! (посміхається, – ред). А взагалі в цій роботі для мене багато аспектів та нашарувань: від елементарної «авторизації» будь-якого простору (навіть якщо це купе потяга, і йдеться про одну ніч) – до особистісної ідентифікації через рукотворний оточуючий світ (як це в багатьох відбувається через одяг, якісь прояви зовнішності). Щодо одягу – більшість людей здатні самі впоратись, а от з інтер’єром набагато складніше. Саме тут і проявляється цінність роботи декоратора. В ідеалі це людина, чиї активи – талант, освіта, смак, досвід, емпатія – акумульовані докупи, допомагають виразити ідентичність замовника через його простір.
HIS: Хто з сучасних декораторів чи митців тебе надихає?
Наташа:
Дивлюся багато на кого. Вважаю «надивленість» одним із найважливіших способів «бути в формі» та «в темі». Дехто боїться ризику повторень, запозичень, себто свідомого чи несвідомого плагіату. Я відчуваю потребу «бачити» інакше: це гумус, живильне середовище для росту власних ідей і тем. Тому перелік моїх Муз величезний і доволі різноманітний. Серед богів forever – Аксель Вервордт (Axel Vervoordt): за те, що вміє дістатись первинного ДНК краси. Серед фаворитів дня теперішнього – Джонатан Адлер (Jonathan Adler): за божевільно талановиту розкутість і сміливість висловлюватись від імені власного Я.
HIS: Мистецтву декорування приміщення можна навчитися? Чи це необхідно відчувати?
Наташа:
Вважаю, що освіта без таланту, тієї «чуйки», про яку ти кажеш, – це просто безглузда муштра, або (в кращому випадку) – технічний набір шаблонів, які «професіонал» більш-менш вдало прикладає до тих чи інших замовників, приміщень. Але й одного лиш чуття замало: робота декоратора, проектувальника інтер’єрів – як айсберг. Творчий відрив – це верхівка, а під водою приховані терабайти інформації та роки освіти й досвіду, без яких, вважаю, бути корисним в професії неможливо.
HIS: Розкажи про лекції, які ти читала для студентів.
Наташа:
«Школа АрхІдеї»! Приємно згадати видавничі часи (задумливо посміхнулася героїня бесіди). Втім, не зовсім коректно було б казати про лекції, які «я читала». Із роботою в журналі «АрхІдея» для мене пов’язаний безцінний досвід співпраці із супер-профі, «командою зірок», які й сьогодні залишаються для мене вчителями, друзями, близькими людьми й однодумцями. «Школа АрхІдеї» була некомерційною освітньою ініціативою редакції нашого видання, яку ми втілили спільно з архітектурними вишами Києва: КІСІ та факультетом архітектури Академії Мистецтв. Ідея скоротити прірву між академічною освітою і реальною практикою архітектора/дизайнера виявилася настільки нагальною потребою, а відгук аудиторії настільки потужнім, що проект проіснував два роки! Ми запрошували вітчизняних та закордонних зірок архітектури та дизайну, готували аналітику тенденцій та новин на базі міжнародних профільних виставок, робили огляди світового інтер’єрного процесу… «Школа» працювала у 2009-2010 роках – таки давно то було! Приємно досі чути від тодішніх слухачів, а тепер колег, слова вдячності за ті наші лекції.
HIS: TASHA ORO. Що це? Навіщо? Для кого?
Наташа:
Здається, бренд TASHA ORO – моє альтер-его (сміється, – ред). Два роки тому все почалося зі створення прикрас. Я люблю лаконічний стиль в одязі, і мені бракувало «архітектурних» або «графічних» аксесуарів. Також здавалося важливим привернути увагу до теми recycling. Як ти вже зрозуміла, ідея нового життя старих речей надзвичайно хвилює мене, й цілком природно, що вона втілилась у концепції TASHA ORO (наприклад, декілька колекцій створені з деталей радянського автопрому). На мою думку, recycling в сьогоднішньому перенасиченому світі – це не тільки етичний, а й естетично потенційний шлях виробництва. Досить швидко з’ясувалося, що зі мною згодна значна кількість людей – і це неймовірно надихнуло! Прикраси TASHA ORO знайшли своє місце в гардеробах Києва, Харкова, Львова, Одеси, а незабаром – Лондона, Парижа, Валенсії, Нью-Йорка. А рік тому до прикрас TASHA ORO додалася лінія декору та арт-об’єктів. Втім, можливо, це – тема для окремої розмови. Далі буде!
Читайе також: Дом звезды: интерьер для Елены Кравец от дизайнера Татьяны Данилевич.
-
PRO DECO 2021: в Киеве состоялась международная дизайн-конференция
-
DEZEEN AWARDS оголосили переможців 2020 року
-
Вода, нож и томик Достоевского: Анастасия Белогривцева отвечает на ZLAMные вопросы
Интервью -
Юрий Зименко: Ради свидания с Мадонной можно даже вырубить кусты гортензии на даче
Интервью -
О дизайне на карантине: Виталий Касинец, Ольга Терефеева, Наталья Поплавская
-
О дизайне на карантине: Юрий Зименко, Юлия Яланжи, Юрий Лаури
-
О дизайне на карантине: Екатерина Терещенко, Александр Коваль, Наташа Егорова
-
О дизайне на карантине: Дмитрий Сивак, Екатерина Соколова, Светлана Шахновская
Интервью - Ищу идею Наталия Кравец: «Любой факап для меня – это старт нового проекта» Она мечтала быть директором уже в детстве. Пока все нацарапывали на листике неизвестные символы, воображая врача, выписывающего рецепт, либо кричали с лицом покорителя космоса на весь двор судьбоносное «Поехали!», Наталия Кравец представляла себя директором. Нам сложно определить, как свою будущую работу маленькая девочка изображала перед сверстниками, но то, что быть директором сегодня у Наталии получается отлично, мы знаем точно. В этом году торговый центр «Домосфера», который Наталия возглавляет с первого дня, отмечает свое десятилетие. О том, как функционирует ритейл премиальной мебели, почему меняются вкусы ее покупателей и как построить карьеру мечты, читайте в статье, нам Наталия все рассказала.
- Ищу идею На территории заказчика. Архитектор Влад Голдаковский и ресторатор Дмитрий Борисов о ресторанном бизнесе Диму Борисова можно не представлять. Пожалуй, он — самый известный ресторатор в нашей стране. Да и слово «ресторан» у большинства украинцев связано именно с этим именем и этим человеком. Огромный опыт в открытии, строительстве, развитии ресторанов. Длинная история успеха. Такая же длинная и увлекательная история работы с архитекторами. Все это давно зародило в моей голове идею интервью с Дмитрием. Этим интервью я делюсь сегодня с вами.