Як повернути до життя занедбану віллу: проєкт «Айва» у Львові від Replus Bureau

Коли архітектори вперше зайшли всередину, будинок був у складному стані: пошкоджена покрівля, волога, грибок, частково знищені оздоблення. Але разом із цим — чітка структура, історичні деталі і той самий потенціал, заради якого такі будівлі не зносять, а намагаються врятувати.

Історія тут буквально вбудована у стіни. У 1920-х роках віллу придбала родина, пов’язана з польським поетом Адамом Загаєвським — саме тут він народився. І цей шар культурної пам’яті став ще одним аргументом на користь не просто реконструкції, а уважної роботи з існуючим.

Ділянка, на якій стоїть будинок, теж грає свою роль. Вілла площею 300 кв.м. захована вглибині, серед старого саду, який зберігся попри роки занедбаності. Саме айва — одне з дерев — дала нову назву проєкту. Її не просто залишили, а зробили частиною історії, яку тепер читаєш ще до входу в будинок.

Фото: Андрій Безуглов

Архітектурне рішення не намагається «відновити як було» або стилізувати під минуле. Замість цього — доволі чесний підхід: зберегти те, що має цінність, і додати нові об’єми так, щоб вони не конкурували, а підсилювали стару структуру. Саме тому нові частини виглядають стримано і майже фоново — прості геометрії, пласка покрівля, мінімум жестів.

Фото: Андрій Безуглов

Водночас будинок довелося суттєво перезібрати функціонально. Перший поверх став відкритішим — з’явився просторий хол, кухня і нова вітальня-їдальня, яка через великі вікна виходить у сад. Анфіладну структуру зберегли, але адаптували до сучасного життя. Нижній рівень зробили повноцінно житловим, відкривши його до світла, а верхній — перетворили на приватну зону зі спальнями.

Фото: Андрій Безуглов

Інтер’єр працює на контрасті: з одного боку — реставровані стелі, залишки старих розписів, історичні двері; з іншого — сучасні матеріали і досить стримані рішення. Темний паркет у французьку ялинку додає глибини, латунний плінтус проходить через простір як лінія, що все зв’язує, а меблі з насиченого шпону працюють як теплі акценти.

Цікаво, що навіть у санвузлах команда не пішла шляхом «все в плитку». Тут використали історичну логіку модерну — плитка лише до певного рівня, решта стін — штукатурка. Це дрібниця, але саме такі рішення формують відчуття цілісності.

«Вілла Айва» — це не про ефектну трансформацію. Це про уважну, іноді складну роботу з тим, що вже існує. Про те, як нове може не перекричати старе, а дати йому ще один шанс працювати в сучасності.

Фото: Андрій Безуглов