Три сади пам’яті: український дизайн представили у церкві Wasserkirche в Цюриху

Звідси й назва виставки — «Присутність». Замість традиційної демонстрації окремих предметів експозиція працює як просторово-специфічна інсталяція, створена у діалозі з Wasserkirche. Природні та органічні матеріали тут поєднуються зі звуком, відео, світлом, текстилем, керамікою, деревом і металом, а до візуального досвіду додаються запах і тактильність.

Фото: Nora Dal Cero

Три сади всередині церкви

Сценографію виставки організували навколо трьох куполоподібних теплиць, перетворених на своєрідні «сади пам’яті». Архітектуру простору та графічний дизайн розробила Катерина Леонтіду.

Прийом із готовою архітектурною формою для кураторки Анастасії Білецької не новий. Під час Kyiv Design Week 2024 у Мистецькому Арсеналі військовий намет став окремим простором усередині великої експозиції «Дизайн Свободи». У Цюриху схожий принцип отримав інше прочитання: замість військової конструкції з’явилися теплиці — архітектура, призначена для збереження та вирощування живого.

Фото: Nora Dal Cero

Перший, «Забутий сад», населений формами, що нагадують про організми та приховані природні системи. Повітряні скульптури й світильник із серії Aeria Garden Project студії decorkuznetsov сусідять з об’єктами з міцелію Atelier Dasha Tsapenko. Останні звертаються до невидимих підземних мереж і взаємозалежності живих систем, водночас повертаючи до сюжету Едемського саду — Адама, Єви та Змія.

Відеоінсталяція Endless Movement Project від Smyth & Winken продовжує цю історію через рух. На екрані з’являються кінетичні скульптури, створені у 2020–2026 роках: фантазійні механічні істоти, схожі на комах, ніби заселяють уявний сад.

Фото: Nora Dal Cero

У «Чарівному саду» представлені стілець і табурет із нової колекції Living Structure Єлизавети Руденок (Doinshapes). До предметного дизайну тут додається запах: Petrichor Тетяни Кульминської (TANSKI / Verdandi Lab) відтворює знайомий аромат вологої землі після дощу, переводячи пам’ять із візуальної площини майже у фізичне відчуття.

Третій — «Сад дитинства» — побудований навколо особистої пам’яті та природних форм. Тут розмістили лампу Pollen Поліни Мороз, керамічні вази-квіти Les Fleurs Ольги Денисової та Blumenmantel Лідії Кольченко — квітковий плащ із паперу та власноруч зібраних улітку 2026 року квітів, створений спеціально для виставки.

Фото: Nora Dal Cero

Земля, піднята вертикально

Поза трьома садами формується ще одна важлива лінія експозиції — земля як матерія, територія і носій пам’яті.

У скляній вітрині представлена скульптура TERRA (2016) Ксенії та Юрія Ринтовтів, RYNTOVT DESIGN, створена з українського чорнозему та глини. Авторський принцип студії — Walk the Earth like you whisper — тут набуває буквального просторового втілення: звичний горизонт землі підіймається у вертикаль, а сама земля перетворюється з поверхні, якою ходять, на об’єкт споглядання.

Фото: Nora Dal Cero

Поруч килим TERRA 006 Тетяни Шалевої (Rugsandrugs) із дебютної колекції Terra Ukraina переносить у Wasserkirche образ українського поля стиглої пшениці.

З цього умовного ландшафту «виростає» «Спіраль» Альони Шибунової — повітряна скульптура, створена спеціально для виставки у традиційній українській техніці плетіння різдвяних павуків. Майже невагома конструкція продовжує рух від важкої матерії чорнозему вгору — від землі до повітря.

Фото: Nora Dal Cero

Вода, якої більше немає

Найбезпосередніше з архітектурою Wasserkirche працює відеомузичний твір молодого українського митця Joseph Virts.

Сама назва Wasserkirche — «водяна церква» — зберігає пам’ять про її первісне положення. Історично будівля стояла на острові посеред Ліммату, який із розвитком Цюриха став частиною міської тканини.

Фото: Nora Dal Cero

Митець повертає до простору воду, якої фізично біля стін церкви вже немає. Два екрани розташували саме з того боку будівлі, де колись проходив водний потік. Вода у творі стає одночасно реальною стихією та образом пам’яті — тим, що рухається, переносить інформацію, змінює форму, але продовжує зберігати сліди минулого.

Наприкінці роботи з’являється проста фраза: «Whatever happens, everything will be alright» — «Що б не сталося, все буде добре».

Фото: Nora Dal Cero

Саме ця взаємодія з уже наявною пам’яттю місця робить «Присутність» більшою за добірку українських дизайн-об’єктів. Wasserkirche тут не працює нейтральною виставковою оболонкою. Її історія стає ще одним матеріалом експозиції — поряд із чорноземом, міцелієм, соломою, квітами, керамікою, світлом і водою.

Фото: Nora Dal Cero