«Товариство розвитку і прикрашання міста»: інтер'єр львівської кав'ярні від Усті Антонюк

«Товариство РПМ» — це сучасна кав’ярня-галерея, назва якої пішла від однойменної спілки, яка існувала у Львові наприкінці ХІХ століття. Учасниками «Товариства» були історики, фотографи, архітектори та митці, які поширювали ідею уважного ставлення до Львова та збереження його пам’яток. Тому для Усті Антонюк — дизайнерки, яка працювала над простором кафе — було важливо створити затишну та безпечну атмосферу, де випадкові гості почуватимуться як у колі близьких друзів. Про максимально “локальний” простір, наповнений добре знайомими, тактильними матеріалами, меблями місцевих брендів та вінтажними предметами, дизайнерка розповідає далі.

Ustia Antoniuk

31-01-2023 22:53

Простір «Товариства розвитку і прикрашання міста» розташований у будинку 1912 року, яким володів книгар і видавець Станіслав Якубовський. Кав'ярня знаходиться на першому поверсі та складається із двох контрастних кімнат. Перше приміщення мало суто комерційне призначення: воно просторе, сонячне й орієнтоване на активну вулицю Пекарську. А друге було задумане архітекторами будинку як кімната персоналу, на місці якої згодом зробили приватну квартиру — вона досить темна, тиха та порівняно тісна. Ми так само зіграли на цьому контрасті, тому в першому приміщенні створили “галерею”, або “drawing room” — шумну залу з баром. А другу кімнату залишили “квартирою” із темними стінами та відкритою кухнею — залою для приватних розмов і усамітнення. Загальна площа закладу становить 91 м.кв.

Оскільки ми мали справу з історичним об’єктом, проєктування почалося із зондажів. Під гіпсокартоном ми знайшли цегляну аркову стелю, а під шаром тинькування — автентичні настінні розписи, які ми реставрували. Всю концепцію матеріалів будували від цегли, знайденої під час зондажів, тож в інтер’єрі маємо багато кераміки.

Барна стільниця виконана із тераццо із фрагментами австрійської цегли із розібраної перегородки. Бар, лави та кухня змуровані з сучасної рифленої цегли. Підлога покрита радянською керамічною плиткою ніжного кольору.

Увесь процес проєктування був динамічним і місцями спонтанним — ми доповнювали простір предметами, які нам подобалися: радянськими скляними плафонами, австрійськими пічними кахлями, керамічними вазонами ручної роботи. Будівництво відбувалося під час повномасштабного російського вторгнення, тому деякі предмети ми отримали із прифронтових територій, як-от кришталь на люстрі біля вікна, що має для нас особливе значення.