Світлова інсталяція в Посольстві Італії: День італійського дизайну 2025

Дизайн як інструмент соціальної трансформації

Цьогорічна концепція заходу була натхненна темою Міланської Трієнале і піднімає питання нерівності на геополітичному та біополітичному рівнях. Дизайн тут постає не лише як естетична чи практична дисципліна, а як дієвий механізм боротьби з соціальними, економічними та гендерними бар'єрами. Його мета — створення доступного, інклюзивного та справедливого середовища для всіх.

Проєкт Койї апелює до ідей Лесі Українки, яка понад століття тому виступала за рівність та свободу особистості, незалежно від соціального чи економічного статусу. Поетеса заперечувала стереотипи, що обмежують людський потенціал, і її твори були спрямовані на звільнення особистості від соціальних догм. Світлова інсталяція втілює цей підхід через використання символічних форм і світлових ефектів, що нагадують про єдність, свободу та людську гідність.

Дизайн та його соціальна місія

Роль дизайну в подоланні нерівностей особливо помітна в сучасній архітектурі, що прагне до інклюзивності. Проєктування просторів та об'єктів, які враховують потреби різних соціальних груп, відповідає ідеалам Лесі Українки та її боротьбі за рівноправність. Інклюзивний дизайн, як і її поетичні та публіцистичні праці, сприяє розширенню можливостей, створює простори, що спонукають до рівноправності та самовираження.

Леся Українка, яка певний час мешкала в Італії, знаходила натхнення в ідеях гуманізму та свободи вибору. Тогочасний італійський дизайн, що розвивався в межах стилю l'art nouveau, відображав дух модерну, відкритість і пошук нових форм. Це ще більше підкреслювало її прагнення до культурного оновлення та незалежності особистості.

Світло як метафора рівності та свободи

Світлова інсталяція, представлена на фасаді Посольства Італії в Україні, не лише естетично вражає, а й несе важливий філософський меседж. Її конструкція складається з низькоенергетичних світлодіодів, що керуються через мобільний застосунок. Елементи інсталяції створюють символічний образ: нижня частина у вигляді освітленого листя символізує цикл життя, а верхня, що нагадує силянку — традиційний український чокер, є відсилкою до Лесі Українки.

Значною деталлю є те, що будівля, на якій розміщено інсталяцію, пов'язана з іменем поетеси. Саме на вулиці Ярославів Вал, 32 (колишня Велика Підвальна), Леся Українка мешкала після одруження з Климентієм Квіткою. Незважаючи на фінансові труднощі, цей будинок став символом її боротьби за свободу та рівноправність.

Культура, мистецтво та соціальні зміни

Світлова інсталяція Паоло Койї вкотре демонструє, що дизайн — це не просто форма, а інструмент суспільних змін. Вона поєднала українську культурну спадщину з італійськими традиціями, нагадуючи про важливість гуманістичних цінностей у сучасному світі. Проєкт став символом об'єднання культур та діалогу між двома країнами, а також ще одним кроком до створення більш рівноправного суспільства через мистецтво та дизайн.

Ця подія стала визначним моментом у співпраці України та Італії в галузі архітектури та дизайну, доводячи, що світло, як і культура, здатне прокладати шлях до більшої гармонії та рівності.