Спадок, що надихає: осінній артсезон у ЦУМ та сила креативної пам’яті

Дух шістдесятників у сучасному контексті

Алла Горська (1929–1970) та Віктор Зарецький (1925–1990) були більше, ніж художники. Вони були ідеологами свободи, митцями, які через монументальні мозаїки, фрески та панно говорили про гідність, пам’ять і національну ідентичність. У часи тотального тиску вони створювали мистецтво, яке протистояло системі — і сьогодні, у час війни, ці сенси звучать особливо гостро.

Виставка у ЦУМ — це не лише про мистецтво минулого. Це спроба побачити, як їхні ідеї, форми й кольори вплітаються у сучасний український дизайн, нагадуючи, що візуальна мова завжди є віддзеркаленням цінностей суспільства.

Мистецька спадщина як фундамент дизайну

У своїй творчості Горська та Зарецький поєднували народні мотиви, українську традицію та модернізм. Вони працювали з матеріалами, які були зрозумілі й доступні кожному: мозаїки, фрески, декоративні панно. Їхні роботи створювали багатошарові наративи, в яких естетика перепліталася з соціальною пам’яттю. Сьогодні ця спадщина стає натхненням для дизайнерів, які створюють нову Україну — сміливу, сучасну, але вкорінену у власній культурі.

Вітрини як простір занурення

У межах проєкту команда ЦУМу представила сім вітрин, кожна з яких переосмислює окремий твір митців. Серед них — «Ескіз розпису» Алли Горської (1967), «Реквієм» Віктора Зарецького (1980), «Синій чоловік з рукою» (1963), «Танок» (1964), пейзаж «Осінь. Вітер» (1977) та інші.

Автори використали різноманітні художні прийоми: об’ємні конструкції, мозаїчні «розсипи», гру світла та кольору. Для двох вітрин створили спеціальні килими, натхнені палітрою Зарецького, а дзеркальні елементи створюють ефект присутності всередині мистецтва. Головна мета проєкту — не відтворити роботи, а створити атмосферу, в якій глядач може стати частиною творчого простору.

Збереження пам’яті — створення майбутнього

Проєкт реалізовано у партнерстві з Фондом Алли Горської та Віктора Зарецького, який заснувала їхня онука Олена Зарецька. Багато робіт митців сьогодні доступні лише в цифрових архівах, тому відсилання до їхніх образів у публічному просторі має особливе значення.

Виставка у ЦУМ — це більше, ніж про мистецтво. Це про безперервність культурної пам’яті, яка стає основою сучасного українського дизайну. Минуле не зникає — воно проростає у формах, кольорах і сенсах, що створюють наше майбутнє.

Фото: ЦУМ