Рожевий мармур і архітектура казки: нова Namelaka у Києві

Над проєктом працювали співзасновники студії Roman Movliaiko та Yelyzaveta Redkina. Архітектура простору побудована навколо переосмислення рожевого кольору — одного з ключових елементів айдентики бренду. У проєкті використано п’ять видів натурального рожевого мармуру, без імітацій чи фарбування. Тут колір працює як матеріал — із власною текстурою, вагою та природною довговічністю.

Фото: Andrew Shurpenkov

Замість пошуку візуальних референсів команда почала роботу з аналізу емоційної ДНК бренду.

«Ми починаємо не з образів, а з трьох питань: яка емоція є ядром бренду, який ритуал він продає і де межа, яку не можна перетинати. У Namelaka ядро — це відчуття казки та світлої ностальгії для дорослого світу. Ритуал — “потрапити в інший світ”. А головна межа — жодної інфантильності», — розповідає співзасновниця студії Єлизавета Редкіна.

Ці принципи сформували концепцію “Welcome to the fairytale” — послідовність просторів із різною психологією.

Першою точкою контакту стає важка латунна ручка з гравіюванням у формі колеса — символу життєвого циклу. Вхідний тамбур працює як своєрідний портал: напис “Welcome to the fairytale” на підлозі та заокруглені дерев’яні об’єми сповільнюють рух і готують гостя до переходу в іншу атмосферу.

Фото: Andrew Shurpenkov

Перший зал побудований навколо культури патесерії XIX століття. Десерти представлені як центральні об’єкти сцени у великій шафі-вітрині, інтегрованій у три аркові ніші під м’яким світлом люстри з муранського скла. Підлога виконана з рожевого наливного тераццо, де кожна форма розрахована до тисячних міліметра, а латунний логотип у центрі слугує навігаційним маркером простору.

У другому залі ритм сповільнюється. Простір організований навколо монолітного бару з натурального рожевого мармуру, створеного за принципом кондитерських композицій pièces montées. Його доповнює кастомна люстра з розпеченого скла.

Фото: Andrew Shurpenkov

Інтелектуальну атмосферу формують бібліотека з українськими казками та звук рожевого роялю. Простір продовжується через гардеробну кімнату з дзеркалами, що створюють глибоку перспективу, та веде до фінальної Камінної зали, де роботи української художниці Наталії Брічук завершують композицію.

Окремим елементом сценарію стали санвузли. Тут з’являється більш насичена палітра: рожеві, зелені та винні шпалери Gucci покривають не лише стіни, а й заокруглені стелі, формуючи камерний простір-кокон.

Фото: Andrew Shurpenkov

Фасад і вхідна група стали продовженням дизайнерської концепції. Рішення відсилає до очищеної класики паризьких резиденцій епохи Османа та взаємодіє з історичним контекстом кварталу поруч із Театром оперети. Після відкриття фасад викликав активні обговорення в соціальних мережах: частина містян підтримала яскравий брендований жест у міському середовищі, інші поставили питання про його контраст із модерністичною архітектурою будівлі. У будь-якому разі проєкт став помітною точкою міського діалогу про роль комерційної архітектури в історичному контексті.

Проєкт Namelaka продовжує дослідження студії NEMOV Studio теми гастрономічних просторів як культурних сценаріїв, де архітектура працює не лише як оболонка, а як частина ритуалу.

Фото: Andrew Shurpenkov