Патрисія Уркіола: фрагмент з книги «Жінки у дизайні» Ліббі Селлерс

У маленьких селах штату Уттар Прадеш на півночі Індії жінки століттями збиралися та створювали вишукані вишиті тканини. Однак, працюючи із невеликими відрізками тканини, які можна вишивати, тримаючи на колінах, вони вже не могли складати конкуренцію дедалі популярнішому й дешевшому імпорту та промисловому виробництву. У 2013 році місцеві мешканці врахували цю проблему й перетворили її на справжнє рятувальне коло: у виробництво запровадили вишиті стрічки й окремі модульні деталі, які можна вишити в потрібному масштабі й інтегрувати в дизайн килимів і меблевих тканин, які потім виходили на міжнародний ринок. Проєкт The Bandas повернув перспективу в роботу цих вправних майстринь і відродив їхні майже минулі традиції. Цей соціально значущий проєкт був дітищем архітекторки й дизайнерки Патрисії Уркіоли та валенсійської фірми Gan. Уроджена іспанка й мешканка Мілану Уркіола тоді сказала: «Я створюю інструменти для життя». Проєкт The Bandas, а також допомога італійській компанії з виробництва мармуру Budri після землетрусу “Емілія” у 2012 році, коли дизайнерці вдалося перетворити розбиті плити на витончену мармурову інкрустацію, — приклади того, що своїми творіннями вона прагнула допомогти місцевим мешканцям вижити.

Ці проєкти демонструють не стільки Уркіолу як дизайнерку-доброчинницю, скільки її специфічний підхід до чудовиська, що зветься індустрією дизайну. Заснувавши власну студію у 2001 році, Уркіола завоювала репутацію співчутливої, неупередженої, гуманістичної й відкритої до співпраці дизайнерки. Ці проєкти — портал між минулим і майбутнім, що пов’язує культуру й досвід з цифровими технологіями та їхніми можливостями відкритого ресурсного виробництва. У галузі, яка відома своєю комерційною одержимістю новим і стандартизованим, а також системою спеціалізованого виробництва, здатність Уркіоли здійснити такі зміни в дизайнерському мисленні та виробництві заслуговує на повагу. У такому підході чути відголосок критики індустрії дизайну з боку дизайнерки Гелли Йонґеріус, яка стверджувала, що ця галузь втратила зв’язок зі своїми початковими цінностями — «поєднувати культурну свідомість і соціальну відповідальність із практичною економікою». Йонґеріус закликає до більш цілісного підходу до дизайну, тоді як Уркіола кидає виклик умовностям галузі. «Це вже не питання створення стільця або стола… Ми живемо в складному суспільстві. І коли ми усвідомлюємо цю складність, ми розуміємо, що маємо ділитися речами і засобами: ми співпереживаємо становищу інших, ми починаємо мислити раціонально».

І справді, поруч із Йонґеріус, Уркіола стала однією з небагатьох жінок, яка змогла посісти провідну позицію в сучасному промисловому дизайні. До її найрозмаїтіших обов’язків креативної директорки меблевого бренду Cassina, а також численних розробок дизайну меблів, ванних кімнат, скляного посуду, кераміки, текстилю й освітлення для низки виробників і брендів тепер додалося архітектурне проєктування для готелів, модних роздрібних торговців і приватних забудовників. Паола Антонеллі, старша кураторка архітектури та дизайну в МоМА в Нью-Йорку, сказала: «Для них Уркіола — це курка, що несе золоті яйця. Вона піднімає бізнес тому, що створює бізнес».

Уркіола прийшла до дизайну, отримавши ступені з архітектури: спочатку в Іспанії, а потім — у Міланському політехнічному університеті, з якого випустилася 1989 року. Як каже сама дизайнерка: «У той історичний період відбулося так зване змішання [професій]. На архітектурному факультеті викладали також і дизайн, а підхід до проєктів був більш-менш схожим». Під наставництвом одного з майстрів італійського дизайну, видатного Акілле Кастільоні, Уркіола познайомилася з поняттям «інструменти для життя», він прищепив їй інтерес до дизайну з малої літери «д» — буденного процесу відкриття, дослідження й розв'язання проблем.

Після закінчення університету Уркіола працювала асистенткою викладача з Кастільоні і з Еудженіо Беттінеллі в Міланському політехнічному університеті й у Вищій національній школі промислового дизайну в Парижі (E.N.S.C.I.); потім дизайнерка працювала разом із Віко Маджистретті на італійський меблевий бренд De Padova. У 1996 році вона долучилася до студії П'єро Ліссоні, пізніше очоливши його дизайнерську команду. Уркіола, на той час мати-одиначка, не наважувалася працювати самостійно. «Ми жінки; у нас є діти. Я й не думала, що зможу мати власний бізнес». Зрештою саме Ліссоні підштовхнув її до цього рішення. У той момент вона зрозуміла, що «єдиний спосіб рости — це остаточно подолати власні упередження. Моє упередження — бути жінкою».

Уркіола вважала свою стать бар’єром, адже на етапі її професійного становлення ще не було жіночого прикладу для наслідування: до того ж вона сама упереджено ставилася до власної реалізації. Звичайно, її наставниками були переважно чоловіки, однак серед клієнтів, з якими вона працювала найплідніше, були компанії, очолювані жінками, як-от Moroso і De Padova. Мабуть, це досить нетипово, але креативні директорки власних однойменних меблевих брендів, Патриція Морозо та покійна Маддалена Де Падова, мали значний вплив на те, що Уркіола спромоглася вийти за ґендерні рамки й довіритися власній інтуїції.

Ця рішучість проявилась і в невтомному стилі Уркіоли, у її манері несподіваного поєднання матеріалів і кольорів, у варіативності звичних форм і незвичного простору. Вітражна низька горизонтальна шафа, розроблена Уркіолою спільно з графічним дизайнером Федеріко Пепе на замовлення Spazio Pontaccio в 2016 році, поєднує в собі давні техніки роботи з вітражним склом і сучасну естетику та функціональність. А у кріслі «Кринолін» 2008 року для B&B Italia поєднано ідею плетеного крісла в колоніальному стилі з сучасними матеріалами й експресивними візерунками. Так, за словами Уркіоли, відбувається «схрещення кодів і мов». Характерне формулювання для жінки, яка у своєму мовленні вільно послуговується рідними іспанською й італійською мовами, принагідно переходячи на англійську чи французьку.

Одна з характерних рис творчості Уркіоли — ламання жорсткої типології дизайну й пошук нових функцій. Серія Openest collection (2014) для американської фірми Haworth виділяється серед безлічі одноманітних офісних меблів. Вона складається зі стільця з відкидною спинкою, який можна трансформувати у табурет, підставку для ніг або бічний столик, а диван з високою спинкою можна перетворити на приватну кабіну чи робочий простір. У 2010 році Уркіола працювала з Джуліо Рідольфо, BMW, Kvadrat і Flos над удосконаленням комфорту моделей BMW 5 Series Gran Turismo для поїздок на велику відстань. Механічні нутрощі концепт-кара, який нарекли «житловою лабораторією», відобразили в конічних формах, що вибухають ізсередини, а салон наповнили елементами комфорту, практичності й усього, що потрібно для сімейних поїздок. Ця робота була такою собі теоретичною вправою з переосмислення умовностей, але результат демонстрував прагнення Уркіоли створювати проєкти, позначені власним досвідом, спогадами та відчуттями.

Ще одна незмінна тема дизайнерки — мінливість природи та вплив часу як на суспільство, так і на розвиток дизайну. Часто кажуть, мовляв, Уркіола одним оком дивиться в минуле, а другим — у майбутнє. Коли вона стала креативною директоркою Cassina, то свою першу колекцію склала з нових робіт від гігантів індустрії та її колишніх колег — П’єро Ліссоні, Константина Ґрчича і Захи Хадід. Їхнє поважне переосмислення класичного доробку компанії під назвою «Витоки майбутнього» відображало минуле бренду й ідею Уркіоли щодо його еволюції. Патриція Морозо колись описала свої робочі стосунки з Уркіолою так: «Коли працюєш з іншою жінкою, у вас виникає більше взаєморозуміння, ви маєте щось спільне. Ви занурюється глибше. Вона дала мені проєкти, створені з душею». Їхню співпрацю — стосунки, майстерно вибудовані роками, — можна розглядати як модель підходу Уркіоли до проєктів: пильна увага до найдрібніших деталей, аби кінцевий результат знаходив відгук у душі.

Ільзе Кроуфорд, поважна лондонська дизайнерка, нещодавно визначила дизайн як «інструмент розвитку нашої людяності», і додала, що лише вивчаючи життя та співпереживаючи можна навчитися вкладати у свою роботу загальнолюдські цінності, щоб зробити світ кращим. З такої позиції у своїй роботі виходить не лише сама Кроуфорд, але й Уркіола, а також і чимало інших жінок, яким вдалося побудувати успішну кар'єру в традиційно чоловічій сфері індустрії дизайну. Жінки, яким вдалося здобути вплив і стати прикладом для наступних поколінь дизайнерів (будь-якої статі), ламають панівні монокультури в дизайні, що виникли у ХХ столітті. Замість створювати дизайни для індустрії, вони створюють дизайни для людей.

На сайті видавництва стартує передзамовлення книги «Жінки у дизайні»: https://www.arthuss.com.ua/shop/women-design

Читачам HIS (термін необмежений) даруємо активований промокод his101 на знижку -15 % на всі книги в інтернет-магазині видавництва ArtHuss: www.arthuss.com.ua/shop/