«Парк монстрів» у Бомарцо, або таємниці «священного лісу»

Епоха Ренесансу принесла світу чимало історичних чудес, в тому числі й «Священний ліс» (італ. Sacro Bosco). Дотепер вчені не мають єдиної версії появи цього ландшафтного дива, та більшість італійців, що бувала тут, схиляється до романтичної. Згідно з цією версією, парк було засновано у 1547 році герцогом Пьер Франческо II «Вічині» Орсіні (Pierfrancesco II «Vicino» Orsini) у якості подарунка коханій дружині Джулії (Giulia Orsini Farnese). Над ландшафтним проєктом працював архітектор Пірро Лігоріо. 

Пьер Франческо був військовим та на початку XVI століття брав участь в кількох папських війнах. Довгі роки військової служби стали для Орсіні розчарування на противагу ренесансній культурі папського двору. Цілком імовірно, що завдяки новому захопленню в поєднанні з інтересом до світу алхімії, в голові герцога і народилася ідея лісу Бомарцо. Крім того, у XVI столітті римська знать постійно будувала резиденції за містом, і Орсіні не хотів поступатися "конкурентам". У його планах було створити щось екстраординарне, щоб ніхто не зміг повторити. Тому площа «Священного лісу», в лісовій гущавині котрого загубитися простіше простого, склала 2 га.

Перша вірогідна згадка про парк міститься в листі 1563 року поета Аннібала Каро (Annibale Caro), друга Орсіні, в якому він говорить про «екстравагантні та надприродні речі», які були в гаю синьйора Вічині. Тоді парк називався ще «Священним лісом», назву «Парк монстрів» (італ. Parco dei Mostri), або «Сад чудовиськ» (італ. Parco dei Mostri) він отримав в XX столітті завдяки реакції сучасників на 30 міфічних персонажів та легендарних істот. 

Будівництво парку тривало 33 роки й було закінчено у 1580. На превеликий жаль, Джулія так і не змогла побачити всієї його величі, адже померла в 1557 році.

Історики досі сперечаються, чому ж замість класичних скульптур, були використані настільки страхітливі статуї. Єдиним змістовним поясненням є думка, що втілення паркового комплексу засновано на романі «Любовне боріння уві сні Полифила». Герой твору постійно шукав зустрічі з коханою, і для цього йому довелося пройти страшний ліс, де мешкали різні чудовиська.

Після смерті свого творця в 1585 році, парк майже не цікавив його нащадків. На довгий час про нього просто забули, а зі страхітливими фігурами зустрічалися тільки пастухи. Щоправда, саме відсутність контакту з людиною пішла статуям на користь. В середині XX століття парком заволоділа родина Беттіні (Bettini). Після реставраційних робіт в 1954 році «Священний ліс» ожив і його відкрили для відвідування туристів. 

За всю історію тут побувало чимало знаменитостей. В 1938 році парк відвідав Сальвадор Далі. Місцина його дуже вразила, і на її честь художник написав картину «Спокуса Святого Антонія» (1946). Деякі мотиви саду використовував у своїх зачарованих пейзажах Карел Віллінк. У 1950 Мікеланджело Антоніоні зняв про парк документальний фільм «Вілла чудовиськ». Крім того, сад і його скульптури фігурують в історичному романі Мануеля Мухікі Лайнес «Бомарцо» (1962) і в написаній за його мотивами опері (1967) Альберто «Джінастери».

Читайте також: Натуральный лэнд-арт: заброшенный город Гуки.