“Панська Гуральня” у Чернівцях

Як відомо, на сьогодні забута назва “Гуральня” означає місце, де раніше виготовляли, або продавали алкогольні напої. Місто Чернівці має багату історію. Серцем переплетень провулків, проспектів, площ та численних скверів є пішохідна вулиця О. Кобилянської, яка колись мала ім’я Панська. Звідси й назва закладу — “Панська Гуральня”. 

Загальна концепція ресторану будувалась на представленні асортименту алкогольних напоїв власного виробництва. Ресторан цікавий тим, що він різний. По-перше, це помпезний вестибюль, який стилістично свідомо вилітає із загального образу, по-друге, це зали, де знайдуть для себе місце як поціновувачі живої музики, так і фанати футболу, також це зал для паління із крамницею на нижчому поверсі та тематична пивниця у підвалі де проводяться екскурсії та дегустації.

Серед відмінностей цього закладу — перша, на яку хочеться звернути увагу, це наявність мідних резервуарів, що емітують зразки із відомих шотландських винокурень та виготовляють віскі.

«Ми візуально відтворили процес виробництва цього напою, — розповідає Андрій Асанов. — Річ у тому, що алкоголь таки дійсно потрапляє у бутлі й коли ті наповнюються, то ґуральник замінює їх на нові. Проте у нашому випадку процес несправжній. Допомогли нам у втіленні цієї ідеї хлопці з творчої майстерні Володимира Марценюка».

Оскільки це заклад, де продається алкоголь і не тільки власного виробництва, то має бути надлишок ящиків для пляшок. Доказом цього є наявність таких під барною стійкою та в численних нішах. Автори інтер'єру простору знайшли зразки ящиків відомих брендів виробництва алкоголю, які відтворив хендмейдер Богдан Прохасько. У залах із мідними резервуарами складається враження, що ті, хто їх влаштовував, не зважали на опорядження інтер’єру. Один із мідних агрегатів закрив собою сцену, ніби применшуючи значущість того, що там відбувається, інші просто забирають площу для посадкових місць. Кріплення, якими вони прилаштовані до стелі, не зважають на наявність фресок. Тим самим кілька розписів пошкоджені. Є ділянки стелі, де відшарувалась малярка. Складається враження, що власник закладу ніби акцентує увагу на своїй турботі за виробництвом спирту і повній байдужості до історичних принад інтер’єру. Насправді, звичайно, це не так. Історичний аспект не міг бути не врахованим, адже саме розташування ресторану зобов’язувало. Слід зазначити, що це місце є важливим для чернівчан. Тут ще за Австро-Угорщини успішно функціонував ресторан “Європа”, а потім “Дністер”. А замовник, будучи професійним ресторатором (це вже не перший його заклад), насправді дуже дбайливо ставиться до якості страв, обслуговування та комфорту відвідувачів в цілому.

Планувальна схема є ідеальною для ресторану, що розташований у пішохідній частині міста. “Кутовий” за планувальною схемою заклад охопив дві вулиці, а вхідна група розташувалась на їх перехресті. Спочатку відвідувача зустрічає просторий вестибюль із рецепцією, стиль якого просякнутий помпезністю і десь можливо надмірним консерватизмом.

Є очікування, що продовження огляду наступних залів обіцяє зустріч зі звиклим на сьогодні аристократичним інтер’єром, проте, відчинивши двері потрапляєш у повну протилежність, де панує вінтаж, та байдужість наслідуванню будь-яких із класичних істин. Загалом у залах знайшли себе 200 посадкових місць, на різних висотних рівнях, також є сцена для виконання живої музики.

Завітавши на нижчий поверх відвідувач потрапить у зону для паління, де поруч розташувалась крамниця із сувенірами. А якщо будуть зацікавлені дізнатись більше про історію виготовлення пива та місцевих наливок, то ґуральник проведе екскурсію підвалами будівлі, де кожен зможе продегустувати різні напої.

Повертаючись до опису інтер’єру, окремої уваги заслуговує сцена, опоряджена дерев’яним порталом. Як вже зазначалось, центральна її частина є прихована за мідним спиртовим агрегатом. Її характеризує викарбуваний латинський напис “PANUM ET CIRСENSES”, що перекладається “Хліба і видовищ”.
Рояль, якому приблизно 100 років, привезли зі Львова, контрабас — з Києва. Ці потерті речі, просякнуті енергетикою різних проміжків часу, знайшли себе на одній сцені разом з іншими раритетними речами.

Невід’ємною родзинкою інтер’єру є розписи у виконанні художників із Львівської академії мистецтв — Василини Буряник та Ольги Ягнич. Столярні вироби — львівської команди “Грифон” та м’які меблі від “Атіс” якісно сформували статус ресторану. У всіх залах вентиляція та кондиціонування виконані теплотехніками “Галмікроклімат”. Труби покриті напиленням, емітуючи мідь, та не псують загального стилістичного вигляду. Вдалим доповненням стали світильники від брендів Gibas Osteria та Orion Antik.

Як вже згадувалось, вестибюль закладу складає враження помпезного, статусного інтер’єру, тоді як решта залів такого напрямку не дотримуються. Проте саме санвузли є продовженням ідеї вестибюлю. По-перше, слід згадати про ретро сантехніку від Kerasan та ретро радіатори Adarad. Плитка Cir Ceramiche виконана з використанням мотивів, що притаманні консервативним англійським інтер’єрам. Справжньою несподіванкою для відвідувачів є вікна, опоряджені помпезними гардинами. Не відразу стане зрозумілим, що це всього лиш екрани, які транслюють відеоролик з зображенням вулиці О. Кобилянської.