Мистецтво та жахи: 6 моторошних шедеврів

«The Hands Resist Him», Білл Стоунем
Ця картина була написана в 1972 році американським художником Біллом Стоунемом. На ній зображені маленький хлопчик і дівчинка-лялька, що стоять на тлі скляних дверей. Зі зворотного боку скла ми бачимо притиснуті маленькі долоні. За словами художника, на картині зображений він сам в п'ятирічному віці, а двері розділяють реальний світ і світ сновидінь. Лялька виступає в ролі провідника, а страшні руки характеризують альтернативні життя або ж можливості. Картина викликає безліч питань у глядача, і тому, що оповита безліччю чуток і легенд. Позаочі кажуть, що люди, які довго дивляться на картину, починають погано себе почувати, а в їх будинках відбуваються незрозумілі речі.

«Сатурн, який пожирає свого сина», Франсіско Гойя
«Сатурн, який пожирає свого сина» — один з найбільш пам'ятних і незабутніх образів Гойї, належить до серії «чорних картин». Ці фрески створені Гойєю на відштукатурених стінах його будинку (відомого як Кинта-дель Сордо, «Вілла глухого») — розташованого на березі річки Мансанарес, неподалік від Мадрида. Спочатку стіни прикрашалися позитивними зображеннями, що піднімають настрій, але з часом майстер став створювати жорстокі та тривожні композиції, причиною чого стала нестримна депресія і параноя, а також побоювання з приводу прийдешньої смерті. Майстер не писав, не говорив і взагалі не докладав жодних зусиль для того, щоб дана серія стала відомою. Лише в 1874 році, через 50 років після смерті художника, роботи були перенесені зі стін на полотно.
Історія, яку ілюструє робота, відсилає нас до міфу про римського бога Сатурна, який злякавшись пророцтва про те, що буде повалений одним зі своїх синів, жер потенційних конкурентів. Зрештою дружина Сатурна приховала шостого сина, Юпітера, і пророцтво виповнилося. Існує думка про те, що натхнення Гойя почерпнув з однойменної роботи Рубенса, але лють і безжалісність, з якою Сатурн їсть дитя, контрастує з холоднокровністю і методичністю персонажа Рубенса, що робить фреску водночас жахливою та унікальною.

«Крик», Едвард Мунк
Між 1893 і 1910 роками Едвард Мунк створив кілька версій цієї композиції, використовуючи різні техніки. Найзнаменитіша версія «Крику» була написана в 1893 році. Цей твір служить свого роду прелюдією до мистецтва 20 століття, віщуючи ключові для модернізму теми самотності, відчаю і відчуження. Щоправда, чому картина має таку назву вчені та дослідники ще гадають: чи то зображений образ кричить, чи то він крик чує.

«Дівчинка з маскою смерті (Вона грається сама)», Фріда Кало
Мексиканська художниця Фріда Кало за своє життя написала чимало автопортретів. У той час як її найвідоміші роботи показують художницю в дорослому віці, у своїх картинах вона також зображала себе і в дитинстві. Гарний приклад — картина «Дівчинка з маскою смерті». На картині, написаній в 1938 році, ми бачимо самотню дівчинку, що тримає у руці жовту квітку, а на її обличчя надіта маска черепа. Обидві ці деталі характерні святу Dia de los Muertos або Дню мертвих та спонукають глядача поміркувати над темами, пов'язаними зі смертю. Нарешті, біля її ніг лежить маска звіра, що додає ще більшої загадки.

«Сад земних насолод», Ієронім Босх
Цей найвідоміший триптих Босха було написано в період між 1500 та 1510 роками. Сьогодні жодне з наявних тлумачень картини не визнано єдино вірним. Права і найстрашніша стулка під назвою «Музичне Пекло» може уособлювати бачення художником Пекла та його жахливу дійсність. Тут показані найстрашніші та найтривожніші образи всього твору: складні машини для тортур та чудовиська, породжені фантазією Ієроніма Босха. Будинки тут не просто горять, вони палають, роблячи воду озера багряною, немов кров.

Здзіслав Бексінськи
За своє життя Здзіслав Бексінськи створив велику кількість картин, але жодній він не дав назву. Художнім творам характерні жахливі образи. Проте, митець їх такими не вважав, а навпаки називав цілком оптимістичними та навіть потішними. Сам Здзіслав Бексінськи був приємною людиною з хорошим почуттям гумору, і, попри сором'язливість, завжди отримував задоволення від спілкування. Він ненавидів тишу і при написанні своїх сюжетів часто слухав класичну музику.