Выбор редакции

Легкий класичний інтер‘єр в умовах сучасної архітектури від faino decor

faino dеcor

22-01-2020 14:28

Власниця цієї київської квартири — мама подруги авторів інтер‘єру — архітектора Нікіти та дизайнерки Христини Власових. Замовниця точно знала, чого вона не хоче: Скандинавію, мінімал, лофт і Прованс. Але й класику в чистому вигляді креативне подружжя не радило: адже будь-яка спроба класичного інтер‘єру в новобудові з низькими стелями, на погляд дизайнерів, не витримає тиск пропорцій (площа квартири 55 м2). Потрібно було відшукати щось на тему класики та делікатно вписати це в умови сучасної архітектури. Про інтер'єрний дизайн «на межі» або «без меж» Христина та Нікіта розповідають у своєму блозі далі.

Власне класичний тон задавали справжні раритетні речі замовниці — трельяж початку ХХ століття, успадкована колекція сімейного фарфору, старовинна настільна лампа, безліч картин (дядько і тітка замовниці були художниками), вінтаж радянських часів. Тож ми свідомо в класику грали — дозовано, місцями, не заграваючись. Наприклад, дозволили собі фільончасті кухонні фасади, декоративний комин, високі плінтуси у вітальні, оздоблення ванної кімнати або класичної форми крісельце в спальні, але свідомо відмовились від ліпного декору, молдінгів та пишних люстр. Постійне балансування на межі сучасності та класики — ось був головний принцип створення цього інтер‘єру.

Щодо простору. Замовниця була не готова на кардинальне перепланування, тож ми лише додали необхідне: вбудовану шафу для верхнього одягу в коридорі та омріяну кладову для консервацій (жалюзійні дверцята ведуть саме туди). Разом з кладовою ми отримали додатковий простінок у кухні-вітальні, де радо сховали холодильник, адже улюбленець замовниці — білий справжній німецький Liebherr аж ніяк не вписувався в обрану кольорову гаму і до того ж не відповідав побажанню якомога більше розчинити кухню у вітальні.

Кухня стала органічною частиною вітальні і через нейтральний колір кухонних меблів, і завдяки ефектній скляній вітрині з підсвіткою. Водночас вона повністю зберегла своє призначення — тут готують. Довгий шлях компромісів, пошуків, балансування (невелику квартиру ми робили майже півтора року) врешті привів до своєї цілі — у тісній співпраці із замовницею ми створили особливий, індивідуальний, дуже живий і «дуже її» простір.