Коли несила терпіти: громадські вбиральні для людей з обмеженими можливостями

Своє дослідження ми розпочали з громадських вбиралень міста. Тим паче цьому сприяв спеціально створений «сервіс» від СВКП «Київводфонд» – електронна карта громадських вбиралень. Станом на 4 жовтня 2018 року маємо 33 справні вбиральні, які на карті мають зелені позначки. Червоні, відповідно, – не працюють. Та вдамося до більш детальної статистики. З «активних» 33 туалетів загального доступу постійно працюючих лише 17, 13 можна використовувати лише у весняно-літній період, а решта – 3 – терміново потребують реконструкції (тобто користуватися ними можна, але на власний ризик).

 

 

Що ж стосується людей, які пересуваються на інвалідних візках? Тут ситуація взагалі ганебна. Відповідно актуальній карті комунального підприємства людям з проблемами опорно-рухового апарату справити свою потребу можливо лише у двох вбиральнях, адже на увесь Київ лише вони спеціально обладнані. А тепер трішки чорного гумору: обидва туалети розташовані поряд зі станцією метро Гідропарк, тобто ті, хто на правому березі Києва – звиняйте. Та це ще не всі жарти! Одна з цих вбиралень, відповідно карті та розкладу працює у весняно-літній період, інша – потребує реконструкції. Не вірите – дивіться фото.

 

 

Згідно з Державними будівельними нормами, приміщення громадських туалетів мають бути розташовані в місцях масового скупчення людей. Документ зобов’язує, щоб на тисячу осіб була облаштована одна вбиральня: навколо неї повинна бути зелена або заасфальтована (або викладена плиткою) зона з ухилом для відводу поверхневих вод. Шлях до вбиральні має бути позбавленим від сходів, порогів або ж інших бар'єрів, а з урахуванням потреб інвалідів з вадами зору підлога повинна мати орієнтовні рельєфні смуги. Приміщення туалету повинно приєднуватися до інженерних комунікацій, в холодний період року опалюватися та мати п'ятикратний повітрообмін на годину. До речі, згідно з документом, громадські туалети повинні розміщуватися біля виходів і вестибюлів метрополітену. Але, як засвідчує вище наведена мапа, в Києві їх можна знайти тільки на нових станціях «синьої гілки» метро – Куренівсько-Червоноармійській лінії. Та й то – в підземних переходах і якщо маєш чудо-карту у руках. Крім того, за такі умови ви, скоріш за все, ще й заплатите.
Платити треба і на залізничному вокзалі, і на автовокзалі. 

До речі, як мають бути оздоблені громадські туалетні кімнати для людей з особливими потребами разом з Geberit ми досліджували минулого разу і результатами свого детального огляду ділимося у статті Cанузел для людей с особыми потребностями: от А до Я. Разбираемся вместе с Geberit.

 

Туалет на автостанції "Київ" (підлоговий унітаз Colombo)

 

Вбиральня поблизу оновлених сходів, що ведуть з Пейзажної алеї на Поділ

Наведеним законодавчим нормам відповідають одиниці столичних громадських вбиралень. Та й знають про них одиниці, адже карту від «Київводфонд» бачили не усі, а позначок чи інформаційних табличок на шляху, на жаль, немає. І в цьому випадку звичайним українцям та громадянам з особливими потребами на допомогу приходять громадські комерційні заклади (нагадаємо, у 2008 році КМДА видала розпорядження «Про вільний доступ громадян до туалетів закладів громадського харчування»). Та й тут не усе так добре, як хотілося б.
Один з перших закладів, куди біжать кияни та гості міста – McDonalds, у народі їх вже давно називають міжнародною мережею безкоштовних туалетів. Туалет тут не лише безкоштовний, а й має спеціальні кабінки для інвалідів, адже вбиральні даної мережі закладів швидкого харчування створюються відповідно світовим стандартам.

Між іншим, про оснащення сантехнічним обладнанням закладів сфери HoReCa та про досвід роботи з Geberit нам раніше вже розповідали брати-дизайнери Олександр та Володимир Юдіни. 

---

З вбиральнями столичних ресторанів справи склалися краще і пустять туди вас безкоштовно. Стильний дизайн, завжди ароматне мило (а інколи й крем для рук), якісні паперові серветки (ба більше – одноразові рушники), антибактеріальні сидіння унітазів, музика та живі квіти. Щоправда, у погоні за гламуром та фірмовим стилем, ресторатори часто забувають про норми, а саме – про необхідність кабінки для інваліда.
Дізнатися, які ресторани відомої багатьом українцям мережі «Козирна карта» варто відвідувати людям на візках, було не так то і важко. На сайті мережі є телефон гарячої лінії, своє питання ми задали ввічливій та навченій дівчині, щоправда, відповісти на нього (У якому ресторані є туалети для людей на візках?) вона змогла через кілька годин. Ним виявився єдиний у Києві ресторан мережі – Grand Piano, та й через те, що розташований він в готелі Bakkara, який має містити туалети для інвалідів відповідно нормам. Набагато краще склалася ситуація з Сім'єю ресторанів Дмитра Борисова. Зручний заїзд та адаптований санвузол мають цілих 5 ресторанів, які саме – інформативнно зазначено на сайті мережі. 

---

Та на ресторанах ми не зупинилися. Екскурсія продовжилася у торгово-розважальних центрах, де, до речі, ще з 2011 року за відвідування вбиралень можуть законно брати гроші. Зробили так, аби зменшити наплив людей до цих туалетів та мати можливість відшкодовувати витрати на їх утримання. Ще 7 років тому Олександр Попов, директор проектної групи «Архіматика», запевнив, що забудовники повинні виконувати наступні норми при облаштуванні зручностей в ТЦ: «У громадських туалетах слід передбачати кабіни шириною не менше 0,8 м та глибиною не менше 1,2 м; обов’язково має бути одна кабіна шириною не менше 1,65 м і глибиною не менше 1,8 м (для інвалідів на візках); не менше однієї кабіни з поручнями, розташованими по боках, для інвалідів, що використовують при пересуванні милиці або інші пристосування; не менше одного пісуара на висоті не вище 0,4 м з вертикальними опорними поручнями з двох сторін (також для інвалідів); не менше однієї раковини в умивальних на висоті не більше 0,8 м від рівня підлоги на відстані від бічної стіни не менше 0,2 м з опорними поручнями». Погодьтесь, багато точних цифр, мали б бути гідні умови, однак торговельні центри не завжди дотримуються цих вимог.

 

Санвузол в ТЦ Globus (клавіша змиву Geberit Delta21, підвісній унітаз KOLO Nova Pro)

 

Санвузол у ТРЦ Ocean plaza (безконтактна клавіша змиву Geberit Sigma10 з нержавіючої сталі)

 

Що ж стосується закладів культурного відпочинку – кіно, театри, музеї та галереї: туалети для людей з обмеженими можливостями тут є, щоправда у більшості випадків вони зачинені і вам треба витратити чимало часу, аби знайти прибиральницю з ключами. 

 

Туалет у Музеї Києва (підлоговий унітаз для людей з обмеженими можливостями KOLO Nova Pro)

 

Туалет для інвалідів у Музеї Т.Г. Шевченко (був зачинений)

 

Санвузол у кінотеатрі CINEMA CITI у ТРЦ OCEAN PLAZA (був зачинений)

 

На своє здивування кілька разів натрапили на адаптований туалет для людей з обмеженими можливостями в окремих столичних маркетах, щоправда, як згодом показали спостереження, найчастіше в таких санвузлах прибиральниці зберігають своє знаряддя.  

Своїми рекомендаціями щодо облаштування туалетної кабіни для людей з обмеженими можливостями з нашою редакцією поділилася дизайнерка Ірина Журина, керівниця ZEN studio, яка вже неодноразово працювала над створенням таких санвузлів: 

«Площа санвузлів для інвалідів більше звичайних, двері ширше, дзеркала та умивальники розташовуються нижче, вимикачі — на комфортній висоті. Плитка в місцях користування людей з обмеженими фізичними можливостями вибирається шорстка. І ніяких порогів. Двері встановлюються з функцією автоматичного закривання. Також необхідно передбачити поручні для того, щоб людина могла комфортно перенести себе з візка на унітаз. Змішувачі, дісенсери, сушарки для рук і кнопки змиву — сенсорні, з датчиками руху. Унітази — зі змінним гігієнічним покриттям. До речі, спеціальна сантехніка для таких санвузлів є в колекціях багатьох брендів (Geberit, KOLO, Kearmag та ін.), проте про її купівлю варто подумати заздалегідь. Також варто продумати спеціальне місце або гачок для милиць. Крім того, в санвузлі повинна бути кнопка екстреного виклику допомоги та оповіщення про пожежу. Санвузол для інвалідів повинен розташовуватися в інтуїтивно-доступному місці та на кожному поверсі будівлі зі зручним маркуванням і для людей з порушенням зору».

 

Санвузол у маркеті  NOVUS (кнопка змиву Geberit Sigma10 з нержавіючої сталі з антивандальним кріпленням)

 

Логічним рішенням проблеми, що склалася з громадськими вбиральнями для людей з обмеженими можливостями, стане встановлення туалетів самостійно (у приватному порядку), як варіант, з метою отримання прибутку у майбутньому. 
Щоб відкрити громадську вбиральню потрібно мати дозвільні документи на користування землею. Далі на черзі дозволи від санітарних, пожежних та комунальних служб. Вартість мобільної пластикової туалетної кабінки для інваліда починається від 45 тис. грн. Проте в такому разі варто пам'ятати, що пластик дуже вразливий та боїться морозів. А ось металеві модульні санітарні комплекси прослужать набагато довше, оскільки виготовляються з металу, проте і вартують дорожче. 

 

 

Ще кращий вихід — стати учасником одного з соціальних проектів Geberit. Періодично, як соціально свідома компанія, Geberit створює, облаштовує та ремонтує громадські туалети. Як приклад, минулого року відповідальна команда бренду реконструювала та відремонтувала санвузли в ДНЗ Одеському центрі професійно-технічної освіти, щоб поліпшити базову санітарію та умови проживання в гуртожитку загалом. Такі акції Geberit пов'язані з корпоративною культурою компанії та сферою її компетентності (вода і сантехніка). Так, у гуртожитку Одеського центру професійно-технічної освіти були повністю відремонтовані ванні кімнати, кухні, коридори, поміняні вікна. У головному корпусі навчального закладу були відремонтовані туалети та душові кімнати в спортзалі. Проте, як на нас, ліпше не чекати допомоги від європейців, а почати вирішувати ситуацію з громадськими вбиральнями на місці самостійно.

 

 

Читайте також: Легче лаптопа! Кресло-коляска, разработанное совместно с производителями болидов «Формулы 1».