Функціональне мистецтво і колекційний дизайн: чи формується в Україні новий артринок?

Дискусія стала частиною виставкового проєкту «Дія перша. Нагірна 22», що триває у просторі Vivid Fusion до 31 серпня. Виставка присвячена першому етапу існування мистецького осередку «Нагірна 22» — спільноти, яка майже десять років формувалася навколо майстерень у будівлі колишнього Київського інституту автоматики.

Після втрати цього простору виставка стала своєрідною фіксацією проміжного моменту — завершення однієї глави й водночас спробою осмислити, що саме було створено довкола Нагірної, 22: не просто місце роботи художників, а середовище самоорганізації, обміну, спільного виробництва і культурної взаємодії.

Де закінчується дизайн і починається мистецтво

У центрі дискусії було питання, яке дедалі частіше звучить у міжнародному та українському контексті: коли функціональний предмет перестає бути просто дизайном і стає колекційним мистецьким об’єктом?

У розмові взяли участь засновниця KNOBLACH atelier і кураторка виставки Євгенія Моложава, CEO Vivid Fusion Дмитро Доценко, дизайнерка та кураторка культурних проєктів Ольга Терефеєва, дизайнер, декоратор і стиліст Віталій Косинець, власниця Raro Design Оксана Негоденко та декораторка й хоумстейджерка Тетяна Когут.

Учасники говорили про те, чи може утилітарна функція підсилювати художнє висловлювання, а не зменшувати його цінність. Важливим стало й питання критеріїв колекційності: унікальна форма, обмежений тираж, авторська історія, складність виробництва, ручна праця, визнання професійного середовища чи сукупність усіх цих факторів.

Під час дискусії зверталися до міжнародного досвіду — зокрема до діяльності Carpenters Workshop Gallery, Objects with Narratives та Zaventem Ateliers, а також до українських практик Makhno Studio, YAKUSHA, Андрія Возницького та Yuriy Zimenko.

Від предмета до ринку

Одна з ключових тез дискусії — наявність сильних авторів ще не означає наявності повноцінного ринку. В Україні вже існує помітний пласт колекційного дизайну й функціонального мистецтва, однак інфраструктура навколо нього лише формується. Для сталого розвитку потрібні не тільки художники й дизайнери, а й галереї, спеціалізовані платформи, куратори, критики, колекціонери, архітектори, виробники та бізнес. Не менш важливими є прозоре ціноутворення, сертифікація авторства, професійна комунікація та зрозумілий механізм виходу предмета на ринок.

Окремо учасники говорили про цифрові платформи як про інструмент, який може допомогти українським авторам знаходити свою аудиторію. Адже навіть найсильніша ідея потребує не лише реалізації, а й середовища, де її побачать, зрозуміють і зможуть придбати.

Чому інтер’єри дедалі більше потребують мистецтва

Ще однією темою став запит на авторські об’єкти у приватних і комерційних інтер’єрах. Сьогодні житловий, готельний чи ресторанний простір дедалі частіше має не просто виконувати функцію, а передавати характер людини, бренду або місця. У цьому контексті предметний дизайн виходить за межі утилітарності й стає носієм сенсу.

Саме тут виникає поле для collectible design — предметів, які можна використовувати, але які водночас мають авторську позицію, культурний контекст і самостійну художню цінність.

Серед головних висновків дискусії прозвучало, що функціональність не суперечить мистецтву, якщо предмет має сильну концепцію, якісне виконання й власну історію. А міждисциплінарність у цьому випадку може бути не компромісом, а джерелом нової свободи.

Майстерня як частина артринку

Важливою частиною розмови стало й питання творчих майстерень.

Ринок мистецтва неможливо сформувати лише виставками та продажами. Перед тим як робота потрапляє до галереї, вона має десь бути створена. Саме тому доступні майстерні та сталі творчі осередки є базовою інфраструктурою сучасного мистецтва.

Майстерня — це не тільки фізичне приміщення. Це місце щоденної практики, професійного діалогу, передачі знань, появи нових колаборацій і міждисциплінарних проєктів. В умовах повномасштабної війни такі простори набувають ще більшої ваги: вони підтримують безперервність творчого процесу й допомагають зберігати професійну спільноту.

Що сталося з «Нагірною 22»

Мистецька спільнота «Нагірна 22» сформувалася у 2019 році в приміщеннях колишнього Київського інституту автоматики. Згодом вона перетворилася на одне з найбільших незалежних художніх середовищ Києва, об’єднавши понад 200 митців, більш як 40 із яких безпосередньо працювали у майстернях на території інституту.

Однією з ключових публічних практик стали «Дні відкритих майстерень», коли глядачі могли побачити художників безпосередньо в робочому середовищі та познайомитися з процесом створення робіт поза традиційною галерейною системою.

У 2022 році на базі спільноти створили ГО «Нагірна 22», яка почала розвивати виставкові, освітні, міжнародні та резиденційні програми. У травні 2026 року стало відомо, що художники мають звільнити приміщення Київського інституту автоматики. Після виселення майстерні були розподілені між дев’ятьма адресами у Києві, а частина митців тимчасово продовжила працювати вдома.

Ця ситуація ще раз показала вразливість незалежних мистецьких середовищ. Окрема кімната або домашня студія можуть дати художнику фізичне місце для роботи, але не здатні повністю замінити спільноту, у якій щодня виникають нові зв’язки, дискусії та проєкти.

Чи готова Україна до collectible design

Один із головних висновків панелі полягає в тому, що український колекційний дизайн уже існує як явище, але ще не сформувався як повноцінний ринок. Потенціал для цього є значним. Україна має сильних авторів, локальні матеріали, ремісничі традиції, власний культурний досвід і виробничі компетенції. Усе це може стати основою впізнаваного продукту на міжнародному ринку. Проте для наступного кроку необхідна екосистема — середовище, де автор може створювати, показувати, документувати, продавати та розвивати свою практику.

Саме тому дискусія про collectible design виявилася ширшою за питання естетики чи статусу окремого предмета. Вона торкнулася того, як в Україні формується нова культурна економіка і які інституції потрібні, щоб талант перетворювався на сталу професійну практику та ринок.

Про організаторів

KNOBLACH artfoundation — платформа культурних ініціатив, спрямованих на посилення видимості сучасного українського мистецтва. Один із її проєктів, KNOBLACH atelier, працює як галерейний простір і публічна майстерня, що спеціалізується на колекційному дизайні та міждисциплінарних експозиціях. Нині KNOBLACH atelier працює у Києві за адресою: вул. Кудрявська, 3/5, кімната 404.

Vivid Fusion — курована платформа ліцензованого українського мистецтва, що об’єднує понад 4 000 творів від більш ніж 200 класичних і сучасних українських художників. Платформа працює з легальним використанням творів і виплатою роялті авторам та правонаступникам.

Виставка «Дія перша. Нагірна 22» триває до 31 серпня 2026 року у просторі Vivid Fusion за адресою: Київ, вул. Прорізна, 22А.