7 речей, які можуть з'явитися у домівках після пандемії. Думка архітектора 

Незалежність житла.

Після вимушеної ізоляції на різних поверхах над землею, часто без балкона чи тераси, відчайдушно захочеться мати будинок. Він може бути невеликим, але з власним двором і терасою, куди можна вийти зранку та випити філіжанку каву.

Будинки будуватимуть настільки автономними, наскільки вистачатиме коштів: із власним водопостачанням, опаленням, приміщеннями для запасів тощо. Наприклад, уже зараз стають популярними геотермальні свердловини,  які крім води, можуть частково забезпечити житло й опаленням. А також піч або камін, твердопаливний котел, сонячні батареї. Автономні міні-станції, що генерують альтернативну потужність, стануть реальністю. Мета — незалежність від зовнішнього світу, мінімізація ризиків у разі повного відключення. 

Бункер коло хати.

В близькому майбутньому ті, хто можуть собі це дозволити, на подвір'ї будуватимуть не тільки бані, а й бункери, або хоча б укріплені «мінусові» поверхи. Усе заради того, щоб пережити один із сценаріїв апокаліптичних фільмів, які тепер не здаються аж такими вигадками. Про тих, хто таку забаганку дозволити собі не може, можливо, потурбується держава — кількість укріплених та ізольованих сховищ має бути збільшена. 

Дезінфекція всьому голова.

Також з часом можемо попрощатися з однією з головних тенденцій останніх років: відкритими зонами, де вхідна зона, вітальня, їдальня та кухня з’єднані. Зона входу захочеться відокремити, щоб залишати тут взуття, одяг та речі з вулиці, і не нести нічого зайвого у своє житло.

Особливо вимогливі можуть створити кімнату для очищення із антисептичними дозаторами, на кшталт тих, що у жарку пору розпилюють воду в місті. Або ж використання в житлових будинках ультрафіолетових ламп, світло яких може вбивати деякі шкідливі організми, віруси та бактерії, і зараз застосовується в медицині. 

Фільтр — не зайва витрата.

Що може статися, якщо якийсь із вірусів потрапить у водопровід? Щоб захистити себе та свої сім’ї, люди будуть готові за фільтри, розкопки, перевірку якості та системи фільтрації, хай навіть потім рік доведеться спати на підлозі. Виробники розумних домашніх систем підуть на крок далі. Їхні програми не тільки контролюватимуть температуру повітря в будинку, але і його якість, а при необхідності — автоматично очистять його. Повітря, що надходить ззовні, буде одразу фільтруватися.

Кухня — не кабінет.

Під час карантину більшість змушені працювати з дому, і обов'язково знайдуться ті, хто не захоче повертатися до офісу. Тому більше уваги буде приділено облаштуванню робочого місця вдома. Просторова організація зміниться, коли місце для роботи вдома вже не буде письмовим столом з пародією на офісне крісло, десь у кутку вітальні чи під сходами. Зараз це буде абсолютно окрема кімната з великими вікнами, затемненими шторами та зручними меблями. Ця зона буде технічно обладнана та звукоізольована. У відповідь офіси докладуть більше зусиль, щоб повернути нас назад. Все, що є у топ-компаній, стане звичним явищем.

Їсти те, що виростив сам.

Раніше було модно заводити маленькі сади біля будинків або на балконах, але зараз це буде бум. Їсти те, що виростив сам, не тільки приємно, а й дає певну свободу, особливо під час самоізоляції. Карантин — це, мабуть, найкращий час, щоб дізнатися більше про кімнатні городи — асортимент насіння, з якого можна створити тижневий харчовий раціон, навіть якщо ви живете в багатоповерхівці. В майбутньому до виробництв буде задано більше відповідальних запитань: чи виготовлені ці речі з природних матеріалів? Чи шкодить їх виробництво планеті? 

Локальний виробник — король.

Світ вразили фотографії нового неба над Китаєм після місяців його вимушеної відмови від масового виробництва. За логікою і здоровим глуздом, відмова від масовості має бути не тимчасова. Мають змінитися запити клієнтів: їх більше турбуватиме екологічність та змістовність речей, які потраплятимуть в дім. Крім того, урядам доведеться підтримувати місцевих виробників для відновлення економічних показників своїх країн.

Звісно, як тільки наслідки пандемії та економічної кризи минуть, ми можемо швидко забути цей болісний досвід. Але хочеться вірити, що таки зробимо висновки з ситуації, що склалася. 

Ілюстрації: Микита Уваров