Вернакулярна архітектура як нова розкіш: ресторан «Прикірне» у Східниці від Ksenya Butsa Design Studio

Ресторан площею 375 м² став частиною комплексу Panorama Skhidnytsia SPA Resort. Простір вирізняється виразною архітектурою: двосхилі стелі сягають 7,5 метрів у висоту, а панорамне скління відкриває краєвиди на карпатський ліс.

Відмова від «альпійського стилю»

Команду Ksenya Butsa Design Studio (Ксеня Буца, Віталік Крищук, Яна Чорна) запросили після того, як попередня концепція не знайшла емоційного відгуку у замовника. Замість чергового інтер'єру в стилі шале архітектори звернулися до культурного коду Бойківщини — історичного регіону Українських Карпат, де архітектура завжди базувалася на стриманості, функціональності та природних матеріалах.

Фото: Міша Лукашук

Дослідження локальної архітектури, орнаментів, народного мистецтва та кераміки сформувало основу проєкту. Натуральне дерево, грубі штукатурки, вовняні фактури та природна кольорова палітра створюють простір, який одночасно відчувається сучасним і глибоко вкоріненим у місцевий контекст.

450 квадратних метрів ґонти всередині ресторану

Одним із найвиразніших рішень стала масштабна система оздоблення стін і стелі, виконана з 450 м² декоративної ґонти з фанери, виготовленої місцевими майстрами. Традиційно ґонта використовується як покрівельний матеріал у Карпатах, однак у цьому проєкті архітектори переосмислили її як внутрішнє оздоблення. Через значну вагу конструкції команді довелося розробити спеціальну систему кріплень для монтажу на стелі. Кожен елемент ґонти вручну фарбували у декілька відтінків бежевого кольору, створюючи живу, нерівномірну поверхню, яка змінюється залежно від природного освітлення. Монтаж цієї конструкції тривав понад шість тижнів. Ту саму матеріальну мову продовжує і барна стійка, облицьована натуральною дерев'яною ґонтою.

Фото: Міша Лукашук

Рішення, прийняте за два місяці до відкриття

Цікаво, що фінальна кольорова концепція ресторану з'явилася вже під час реалізації проєкту. Спочатку інтер'єр планувався у насичених винних та теракотових відтінках. Однак після консультацій із фахівцями івент-індустрії стало зрозуміло, що така атмосфера може обмежити використання ресторану для весіль та великих подій. За два місяці до відкриття студія ухвалила радикальне рішення — повністю переосмислити колірну палітру, освітливши інтер'єр і адаптувавши його до ширшого спектра сценаріїв використання.

Фото: Міша Лукашук

Сучасна інтерпретація різдвяного «павука»

Центральним акцентом простору став масштабний авторський світильник, натхненний традиційними українськими різдвяними «павуками» — геометричними підвісними конструкціями із соломи, які історично символізували добробут та захист дому. Світильник виготовлений із металу з покриттям під зістарену латунь та складається приблизно зі 130 октаедричних модулів. Його розміри становлять 6 метрів у довжину, 3 метри у ширину та 4 метри у висоту, а загальна вага сягає близько 250 кілограмів.

Фото: Міша Лукашук

Бойківські орнаменти як система навігації простору

Для зонування великого ресторанного залу архітектори використали мобільні дерев'яні перегородки та вазони з живими деревами. Орнаменти на перфорованих панелях були створені на основі традиційних бойківських скринь, які команда досліджувала в регіональних етнографічних музеях. Ще одним важливим елементом стала керамічна композиція за барною стійкою, створена українською художницею-керамісткою Оксаною Чепурною. Її робота поєднує мотиви Бойківщини, Гуцульщини та Львівщини. Через природну усадку кераміки під час випалу кожна плитка отримала індивідуальний розмір, що суттєво ускладнило монтаж та вплинуло на фінальну композицію.

Фото: Міша Лукашук

Архітектура, яка не імітує автентичність

Упродовж усього проєкту команда Ksenya Butsa Design Studio свідомо уникала декоративної стилізації та надмірної «відполірованості». Груба штукатурка, натуральна вовна, масив дерева, ручна кераміка та нерівномірні фактури формують інтер'єр, який не прагне відтворити минуле буквально. Натомість він створює сучасний простір, що органічно виростає з локального культурного контексту та пропонує новий погляд на українську вернакулярну архітектуру.

Фото: Міша Лукашук