"Тарілка на Либідській" увійде до реєстру пам'яток архітектури та монументального мистецтва

Такий крок Міністерства культури та інформаційної політики України допоможе вберегти ділянку від забудови. Щоправда, тепер внести «тарілку» в список щойно виявлених пам’яток об’єктів культурної спадщини треба Київській міській державній адміністрації.

«З боку Міністерство культури та інформаційної політики України зробили усе можливе. Передаю естафету Київській міській державній адміністрації — КМДА та Віталію Кличко: вам потрібно внести «тарілку» в список щойно виявлених пам’яток об’єктів культурної спадщини, для того, щоб ми могли завершити процес внесення її до державного реєстру пам’яток місцевого значення. Навіщо? Щоб вберегти прекрасний архітектурний об’єкт від «нещасних випадків». А раптом комусь захочеться звільнити місце під торговий центр. У вас на це 5 днів», — коментує пан Ткаченко.

Також Міністр не виключає, що після реконструкції "тарілочка" може стати сучасним концертним залом.

«1. Будівля є унікальною за своїм архітектурним рішенням. Продумані акустичні ефекти та планування першого рівня роблять її однією з небагатьох таких будівель у столиці. Після реставрації споруда може стати сучасною концертною залою.

2. Об’єкт у тренді епохи світового модернізму того часу. Уявіть, який виклик кинув Флоріан Юр‘єв для радянського періоду. Це був прорив», — пояснює Олександр Ткаченко.

Що варто знати про "Тарілку"?

"Літаючу тарілку" біля станції метро Либідська побудували в 70-х як частину будівлі Інституту науково-технічної інформації (УкрІНТЕІ). Автором проєкту став київський архітектор Флоріан Юр'єв — серед його робіт герб Києва 1966-1995 рр., вестибюль станції метро "Хрещатик", проєкт мікрорайону "Нивки-3".

"Тарілку" Юр'єв проєктував як світломузичний театр з акустичним залом. Проте партійна верхівка спільно з КДБістами вирішила інакше: замість світлотеатру тут з'явився кінолекційний зал, а замість світломузичних установок — фрески в жанрі соцреалізму.

Початковий задум Юр'єва визначив унікальність будівлі, вона проявляється як у формі, так і в змісті. Сферична форма об'єкта забезпечила виняткову акустику в приміщенні, необхідну для роботи світлотеатру.

Унікальна форма тарілки — не тільки естетична особливість, вона розв'язує проблему вузької території, відведеної під забудову. Юр'єв в прямому сенсі підняв об'єкт й таким чином лишив місце для пішоходів. Попри народну любов та професійне визнання, тоді "тарілці" статус пам'ятки архітектури не присвоїли.
Після розвалу Союзу яскравий зразок київського модернізму швидко прийшов в запустіння. Інститут не мав грошей ні на ремонт, ні на утримання будівлі, у 2012-му він передав його Фонду державного майна для здачі в оренду.

У серпні 2017 го частина будівлі інституту разом з "літаючою тарілкою" була здана на 50 років в оренду компанії-забудовнику ТРЦ Ocean Mall Вагіфу Алієву. За умовами договору, його фірма повинна була реконструювати будівлю. Юр'єв побоювався, що забудовник може перетворити об'єкт київського модернізму в парадний вхід торгового центру, тому разом з ініціативною групою архітекторів SaveKYIVmodernism у 2019 презентував альтернативний проєкт реставрації "тарілки" (до цього його представили бізнесменові Вагіфу Алієву, та за словами архітекторів, той залишив його без уваги, а власний проєкт реконструкції показувати відмовився).