«Пульсуючий Біль»: світлова інсталяція Миколи Каблуки на четверті роковини повномасштабної війни

Центральним елементом інсталяції став понівечений вагон №5 поїзда №103 Чоп — Барвінкове, який 27 січня 2026 року зазнав атаки російських ударних дронів. Саме цей об’єкт нині бачать міжнародні делегації, що прибувають до столиці поїздами — як нагадування про ціну, яку щодня сплачує цивільна інфраструктура України.

Світло як інструмент пам’яті

У «Пульсуючому Болю» світло не виконує декоративної функції. Воно працює як засіб меморіалізації, підкреслюючи деформації металу, розірвані поверхні та сліди удару.

Зовні вагон огортає холодне, рване, майже місячне світло — відсторонене й беземоційне. Натомість ізсередини з’являється інший світловий стан — теплий, із червоним відтінком, що повільно пульсує. Цей контраст формує відчуття внутрішнього болю, який не зникає, а продовжує жити у пам’яті.

Світлові акценти спрямовані на деталі, що зберігають сліди трагедії, фіксуючи не лише факт руйнування, а й стан — ту мить, коли час ніби зупиняється.

Трагедія 27 січня

27 січня 2026 року поїзд №103 Чоп — Барвінкове був атакований безпілотниками. Два дрони вибухнули поруч із поїздом, один — перед локомотивом. Завдяки оперативним діям машиністів вдалося зупинити склад і уникнути наїзду. Проте ще один дрон влучив у вагон, де перебували 18 пасажирів. Унаслідок удару загинули шість людей, двоє отримали поранення. Близько 300 пасажирів вдалося врятувати.

Контекст війни

Від початку повномасштабного вторгнення загинуло 1029 залізничників — як тих, хто працював під обстрілами, так і тих, хто долучився до лав оборони. За цей час ворог здійснив 4 774 удари по залізничній інфраструктурі та рухомому складу. Пошкоджено сотні об’єктів, зокрема 282 пасажирські вагони, 288 локомотивів і 1 747 вантажних вагонів.

Попри це, залізниця продовжує рух і відновлює зруйноване.

Мистецтво як міжнародне звернення

Інсталяція з «пораненим» вагоном стала символічним зверненням до лідерів вільного світу, які цими днями прибувають до Києва. Вона нагадує: атаки на цивільну інфраструктуру є системними, але країна не зупиняється.

«Пульсуючий Біль» утверджує просту думку: там, де є світло пам’яті, немає забуття.

Про автора

Микола Каблука — український митець і світловий дизайнер, засновник Expolight Arts. Лабораторія працює зі світлом як матеріалом сенсу та трансформації, створюючи світлові інсталяції, медіа-арт та партисипативні проєкти, що поєднують технології, звук і цифрові інструменти з художньою експресією.

Expolight Arts представляє Україну на міжнародній артсцені, розвиває культурні ініціативи та формує сучасну українську мову світлового мистецтва.