Місце світла і пам’яті: Replus bureau створили меморіал полеглих героїв з Тустані

У Тустані створили меморіал на честь полеглих героїв — простір пам’яті, зустрічі й тиші, побудований навколо образів вогню, каменю та світла. Авторкою дизайну та архітектури проєкту стала Христина Бадзян, співзасновниця Replus bureau.

В основі концепції меморіалу — місце ватри. Здавна вогонь збирав людей разом, створював простір для розмови, мовчання, тепла і спільності. У проєкті цей образ набуває нового значення: ватра стає символом життя, єдності та пам’яті про тих, хто загинув, захищаючи Україну. Це не лише місце вшанування, а простір, куди можна прийти, сісти поруч з іншими або залишитися наодинці зі своїми думками.

Камінь як символ стійкості

Архітектура меморіалу стримана та монументальна, але водночас делікатна щодо навколишнього ландшафту. Вона не намагається домінувати над природою, натомість стає її продовженням.

Основу композиції формують великі брили вапняку із села Демня. Природна фактура, масивність і довговічність матеріалу підсилюють відчуття стійкості та незворотності пам’яті. Поміж кам’яних брил розташовані авторські балки, що виконують функцію лавок. Їхня проста, майже первісна форма повертає монументальний простір до людського масштабу. Тут можна зупинитися, поговорити, помовчати або просто побути поруч.

Зоряне небо як продовження пам’яті

Особливої виразності меморіал набуває після заходу сонця. У верхніх балках передбачено численні маленькі отвори, крізь які проходить світло. У темряві вони формують ефект зоряного неба — над простором з’являються світлі точки як символ пам’яті про кожного героя. Таким чином, світло стає одним із головних матеріалів проєкту поряд із каменем та вогнем. Якщо камінь говорить про стійкість і тривалість пам’яті, то світло — про присутність, яка залишається навіть після втрати.

Ватра як живий центр меморіалу

Вогонь у центрі композиції працює одночасно як фізичне джерело тепла і як метафора світла, яке полеглі залишили після себе.

Удень меморіал оживає через ватру та присутність людей, які збираються навколо неї. Уночі цю роль перебирають маленькі точки світла над головою, перетворюючи простір на символічне зоряне небо.

Так меморіал полеглих героїв з Тустані говорить про пам’ять не лише через монументальність. Це живе місце зустрічі, де архітектура створює умови для особистого переживання втрати, спільного мовчання та збереження пам’яті.