Мистецтво як спосіб жити: квартира колекціонерки від студії HVYLYA

Над квартирою працювала студія HVYLYA (Мар'яна Дзюбик та Дарина Луганцева). Від першої зустрічі із замовницею до фінальної фотозйомки минуло трохи більше року. За цей час проєкт перестав бути набором креслень і візуалізацій та перетворився на живий простір, де вже приймають гостей, готують вечерю, слухають музику й проводять довгі вечори.

Фото: Максим Вахтбович

Замовниця — молода колекціонерка сучасного українського мистецтва. У її зібранні вже були роботи Сергія Майдукова, Віктора Сидоренка та інших авторів. Саме вони стали тим контекстом, із якого архітектори почали проєктування. Замість того щоб створювати стриманий фон для мистецтва, команда вирішила зробити інакше — перенести його візуальну мову в архітектуру самого інтер'єру.

Фото: Максим Вахтбович

У роботах художників дизайнери побачили спільні риси: графічність, контраст, сміливу палітру, іронію та виразний характер. Ці якості поступово стали основою всього простору. Саме тому в квартирі з'явилися великі темні площини, відкритий бетон, насичений винний червоний, глибокі кольори та чіткі геометричні композиції. Тут колір не прикрашає інтер'єр — він структурує його, визначає ритм і допомагає зонувати простір.

Ще одним важливим шаром проєкту став сучасний український предметний дизайн. Синє крісло BUN від Дмитра Козіненка для WOO Furniture працює майже як окрема скульптура всередині інтер'єру. Килим «Нарди» від Shishka Project, створений Євгенієм Литвиненком, підтримує графічну композицію простору. У спальні з'явилися мінімалістичні бра +kouple, тоді як у душовій характер задає дзеркало Lovedick від oitoproducts, що додає інтер'єру легку іронію. Кожен із цих предметів виконує не лише функціональну роль. Разом вони формують ще один рівень діалогу між мистецтвом, дизайном та повсякденним життям.

Фото: Максим Вахтбович

Простір також змінюється залежно від сценарію використання. RGB-підсвітка дозволяє буквально змінювати атмосферу квартири: одного дня вона стає майже театральною та драматичною, іншого — стриманою, м'якою й камерною. Втім, за емоційністю інтер'єру стоїть раціональна технічна робота. У квартирі передбачено приховану інженерну зону в коридорі, де все обладнання інтегроване за фасадами гардеробних шаф. Такі рішення дозволили зберегти чистоту композиції без компромісів у функціональності.

У цьому проєкті мистецтво стало не декором, а системою координат. Воно визначило характер простору, а сучасний український предметний дизайн продовжив цю історію вже на рівні щоденного користування. У результаті з'явилася квартира, яка не нав'язує власнику певний спосіб життя. Навпаки — вона змінюється разом із ним, реагує на його настрій і залишає простір для нових історій.

Фото: Максим Вахтбович