Каліграфія простору: квартира Наталії Лимар у дусі теплого мінімалізму

Помешкання розташоване на третьому поверсі новобудови у київському ЖК “Республіка” — сучасному комплексі на околиці міста, що має власну продуману інфраструктуру, де все необхідне для життя, роботи і відпочинку зосереджено поряд із домом. З вікон квартири відкривається урбаністичний краєвид — місто, що живе у ритмі світла.

«Для мене було важливим не перевантажувати простір, залишити його мінімалістичним, проте не холодним», — розповідає дизайнерка Наталія Лимар.

У цьому їй допомогли прості форми, поєднання природних фактур, теплих кольорів і точні декоративні акценти, що додають емоційного звучання.

Фото: Євгеній Авраменко

Архітектура простору

Працюючи над власним житлом, дизайнерка змінила базове планування (площа квартири становить 45 кв.м): приєднала лоджію до вітальні, створивши там робочу зону, звідки відкривається панорама на місто. Друге рішення торкнулося спальні: замість входу з коридору тепер потрапити до неї можна з вітальні, об’єднаної з кухнею.
Дверний отвір, що звільнився, використали для розміщення вбудованого холодильника — він втоплений у стіну та прихований за фасадом великої шафи у спальні. Так простір залишився лаконічним, без зайвих меблів і шуму.

Japandi як мова гармонії

Наталія взяла за основу стилістику Japandi — поєднання японської естетики з північною простотою. В інтер’єрі домінують матеріали з тактильними поверхнями, натуральна палітра кольорів та мінімальна кількість декору.

Основні матеріали — дерево, бетон, лляний текстиль і скло. Колірна гама побудована на земляних тонах, пісочних і сірих відтінках, доповнених теплим білим.

«Як для професійного дизайнера, для мене базою є функціональність простору, особливо коли йдеться про невелику площу. У квартирі немає нічого випадкового — кожна річ має своє місце і сенс», — говорить Наталія.

Щоб візуально розширити простір, дизайнерка використала кілька продуманих прийомів. У кухні встановлено дзеркало розміром 2,7 × 1,6 м, яке складно було доставити цілим на третій поверх — це стало одним із найскладніших технічних моментів проєкту. Інше дзеркало, шириною 80 см і висотою до стелі, розміщене у спальні — воно подвоює зелень рослин і створює відчуття відкритості. Темне дерево у коридорі створює глибину, а фасади шафи з темного скла додають легкості об’єму.

Деталі, що мають душу

«Мені близькі ідеї японської філософії вабі-сабі — цінування недосконалого, природного», — каже дизайнерка.

Ця філософія відчутна у всьому: у тріщинках дерева, шорсткому текстилі, живому озелененні.
Особливою деталлю став кухонний стіл, створений із горіха, який багато років ріс у родинному дворі Наталії в Умані. Коли дерево постаріло, батько зрізав його і зробив дошки, які згодом стали частиною нового життя — меблем у квартирі доньки. У цьому предметі закладена родинна історія та відчуття тяглості, яке пронизує весь простір.

Інший дерев’яний об’єкт — приземкувата лавка, придбана у майстра із заходу України, який працює зі старим деревом. Це речі з характером і минулим, що додають глибини простору.

Каліграфія як поезія дому

Емоційними центрами інтер’єру стали твори мистецтва. На перший погляд — це мінімалістичні полотна в стриманій кольоровій гамі, проте якщо придивитися, на них оживають рядки каліграфічного письма.

Український каліграф Євген Берд створив ці роботи спеціально для проєкту. Картини написані староукраїнським шрифтом: диптих «Крила» з віршем Ліни Костенко та твір із поезією Володимира Сосюри «Любіть Україну».

Перший — про духовність і силу людини, здатної піднятися над буденністю. Другий — про любов до рідної землі, про усвідомлення власної культурної ідентичності — тему, що сьогодні звучить особливо гостро.

Дім, що говорить твоєю мовою

«Щоразу, повертаючись додому, я відчуваю спокій. Моя квартира — це оаза гармонії та натхнення. Місце, де кожна деталь відображає мій світогляд і цінності. Простір для якісного відновлення після ритму великого міста», — ділиться дизайнерка.

Фото: Євгеній Авраменко