India Mahdavi створила рожевий спікізі для We Are Ona під час Art Basel Paris

Простір, що на один тиждень оселився в колишній автомайстерні, перетворився на інтимний спікізі, огорнутий рожевим текстилем, натхненним пелюстками Rose d’Ispahan — квітки, яка уособлює естетику ніжності, чуттєвості й сили водночас.

Емоції як нова гостинність

Mahdavi описує проєкт як «серйозність щастя» — спробу переосмислити гостинність через емоції, дотик і колір.

«Ми живемо у світі, який здається надто агресивним. Моя робота — створювати короткі, але щирі моменти радості, які залишаються у пам’яті», — каже дизайнерка.

Весь простір, від стін до столів, обгорнуто ніжною текстильною оболонкою, що створює ефект тактильного кокона, у якому хочеться залишатися довше.

Ultra-feminine speakeasy

Підхід Mahdavi став контрапунктом до попередніх “чоловічих” проєктів We Are Ona — бруталістичних, мінімалістичних і холодних за настроєм. Натомість “Rose, c’est la vie” — це ультражіночний, феміністичний простір, що поєднує ніжність і силу через колір і текстуру.

«Я хотіла зробити розрив — не лише в естетиці, а й у способі, як відчувається простір. Гостя має зустріти сюрприз уже з вулиці», — пояснює Mahdavi.

Від гаража до квіткового кокону

Команда знайшла ідеальне місце — стару автомайстерню, де брутальна індустріальна оболонка стала тлом для делікатного світу Mahdavi. Тканину для проєкту створено у співпраці з Pierre Frey — її мотив, масштабована троянда Ісфахану, вкриває стіни, стелю й меблі, перетворюючи простір на гімн «м’якій силі».

Кулінарна поезія Jesús Durón

Кухню спікізі очолив молодий шеф із Мексики Jesús Durón, відомий своєю роботою в легендарному Pujol. Його меню побудоване навколо ідеї рожі як смаку, аромату і метафори — кожна страва відгукується візуальній та емоційній атмосфері простору.

«Ми створюємо не вечерю, а спільний досвід — через їжу, дизайн і розмову», — додає Luca Pronzato.

Разомness як мистецтво

Гості сидять за спільним столом, ділячись не лише їжею, а й враженнями. Цей формат — центральна ідея We Are Ona, де гастрономія стає мовою спілкування і єдності.