G.Bar Brave: б'юті-салон у будівлі колишнього заводу «Арсенал»

HIS

28-02-2023 12:25

Сучасний салон краси G.Bar Brave, що розташувався в будівлі колишнього заводу «Арсенал», відкрився у листопаді 2022 року. Інтер’єр відрізняється з-поміж від вже існуючих G двома головними ознаками: по-перше, G.Bar Brave — це найгарніше бомбосховище столиці, адже знаходиться на -1 поверсі; по-друге, дизайн простору було виконано згідно з усіма вимогами, продиктованими унікальною спорудою з 250-річною історією. Детальніше про проєкт розповідає його авторка — архітекторка Ольга Таранова.

G.Bar — це міжнародна франчайзингова мережа б'юті-барів, яка була заснована у 2015 році в Києві. Засновниці переосмислили класичний ринок салонів краси та створили новий модний простір, де панує атмосфера нескінченної вечірки, майстри заощаджують час клієнток, а ті своєю чергою отримують послуги найвищої якості. G.BAR BRAVE — шостий салон у Києві та 5-й проєкт київської мережі, над проєктом якого мені довелося працювати.

G.Bar Brave площею 110 кв.м розташувався у виробничому корпусі колишнього заводу «Арсенал», що є частиною унікального історико-архітектурного комплексу Київської фортеці, який сформувався наприкінці ХVIII — середині XIX ст. Київська фортеця перебуває на державному обліку, як пам’ятка містобудування та архітектури національного значення.

Загальна естетика простору стала основою дизайну. Моїм завданням було гармонійно вписати салон краси в архітектуру будівлі «Арсеналу» та доповнити інтер'єр елементами брендового стилю лише там, де це доречно.

Всі салони G.Bar мають одну стилістику, проте для G.Bar Brave була прийнята концепція більш стриманого та мінімалістичного дизайну. Відповідно до концепції архітектурна складова дизайну має переважати над кольором, тому був обраний нейтральний колір практично для всіх поверхонь, а брендові синій та рожевий додавалися дозовано, як акценти.

Робота з пам'ятками архітектури — це завжди складний та відповідальний процес. Такі будівлі вимагають більшої уваги до реконструкції та мають певні обмеження щодо проведення будівельних й ремонтних робіт. Справжнім викликом для мене було спроєктувати інженерні системи, які були повністю відсутні в підвальних приміщеннях колишнього заводу.

Заборона на будь-яке втручання в конструкцію, а саме прокладання штроб в цегляній кладці та перекриттях, ускладнювало завдання. Рішення звести до мінімуму будь-які видимі інженерні мережі та комунікації було прийнято відразу.

Особлива увага приділялась реставрації цегляної кладки, що мала здійснюватись цеглою того ж періоду, що і будівля. Було прийнято рішення залишити кладку в автентичному стані, звівши довгий та кропіткий процес реставрації до необхідного мінімуму. Приховати ділянки кладки в неналежному стані вдалося завдяки монтажу гіпсокартонних екранів, та обшивки арок гіпсокартоном, що також стали елементами дизайну завдяки підсвітці.