Cinema для двох: теплий інтер’єр у київському Unit.Home

Новий проєкт, реалізований у київському житловому комплексі Unit.Home для молодої пари, став прикладом того, як сучасний міський інтер’єр може виходити далеко за межі функціональності та перетворюватися на особисту історію своїх власників.

Читати також: Грація в деталях: інтер’єр від Ольги Русакової в ЖК «Республіка»

В основі проєкту — тактильність. Тут немає випадкових рішень чи декоративного шуму. Простір побудований на взаємодії матеріалів, які хочеться не лише розглядати, а й відчувати: натуральне дерево, фактурне букле на глибоких м’яких кріслах, металеві поверхні кухні, кераміка та складна гра теплого світла на фоні приглушеної кольорової палітри.

Фото: Юлія Якубишина

Щоб уникнути надмірної ностальгійності, дизайнерка додає до стриманого середовища яскравий, майже провокаційний акцент на стіні. Цей жест порушує спокійний ритм інтер’єру і створює необхідну напругу, яка робить простір живим.

Особливу роль у квартирі відіграє панорамний вид на київську телевежу. Саме він став частиною концепції вітальні, де свідомо відмовилися від телевізора. Замість нього — чиста біла стіна для проектора. Так народилася ідея простору, який дизайнерка згодом назвала Cinema.

Фото: Юлія Якубишина

Тут вечори проходять не перед екраном телевізора, а серед м’якого світла, великих крісел і міського пейзажу за вікном. Телевежа стає природною декорацією, а сама квартира — сценою для щоденного життя.

Особливої уваги заслуговує планувальне рішення. Попри компактну площу, Ользі вдалося розмістити два санвузли — приватний та гостьовий, інтегрувати значну кількість систем зберігання у передпокої та спальні, а також виконати одну з головних вимог замовників — встановити повноцінне ліжко розміром 200×200 см.

Фото: Юлія Якубишина

Ліжко органічно вписане у невелику спальню, а його подіум приховує додаткові місця для зберігання. Завдяки цьому інтер’єр залишається легким, відкритим і вільним від візуального перевантаження.

Однак справжній характер цього проєкту розкривається наприкінці дня. На заході сонця квартира наповнюється теплим золотистим світлом, тіні ковзають по меблях і стінах, а матеріали починають працювати по-новому. Саме в цей момент стає зрозуміло, чому дизайнерка говорить про кінематографічність простору.

Це інтер’єр, який хочеться проживати знову і знову — як улюблений фільм, до якого повертаєшся через роки заради знайомої атмосфери та відчуття дому.

Фото: Юлія Якубишина