Брутальність, що продає стиль: шоуруми Storage та Domaine 17 в центрі Києва

У результаті — три зали, які об’єднали два шоуруми: чоловічий Storage та жіночий Domaine 17. Обидва — про вуличну моду, андеґраундну естетику, бунтівний вайб і любов до чесної архітектури. Простір став не просто торговою точкою, а фізичним втіленням духу молодого покоління підприємців, які створюють власну культуру поза шаблонами.

Місто, що не вибачається: шоурум Storage

Перший зал займає Storage — шоурум чоловічого одягу з акцентом на streetwear і спортивну моду. Його назва не випадкова: це «сховище» речей, які мають цінність — культурну, візуальну, символічну. Символ бренду — сейф. У просторі це втілюється у подіумах із масивними металевими дверцятами, де презентують взуття.

Колишній салон краси залишив після себе складну підлогу з рівневими переходами, яку не стали вирівнювати, а обіграли — додавши бетонну рецепцію, що відсилає до скейт-парку.

 

 

Зліва від входу — фотозона для кампейнів, біля сталевої стіни. Для зйомок передбачений релінг, який підіймається до стелі дистанційно. Тут простір адаптується під потреби контенту: fashion, drops, брендові історії.

Контраст і хаос: шоурум Domaine 17

У другій залі — жіночий шоурум Domaine 17. Тут з’являється кольоровий акцент і плавні форми: рожеві коліщатка, дзеркала у хвилястих рамах від бренду Oito. Стіни — з рифленої сталі, як на промисловому об’єкті. Із жорстким контекстом контрастує грайлива естетика аксесуарів.

 

 

В центрі уваги — арт-інсталяція зі старих телевізорів. Камери транслюють зображення людей на екрани з шумами, спотвореннями, спогадами про аналогове минуле. Це простір, де мода зливається з мистецтвом.

Лабіринт і дзеркала: простір примірочних

Третя зона — примірочні. Тут дзеркальні кабінки формують візуальний лабіринт, де відображення множаться, зміщуються, створюючи атмосферу легкого дезорієнтування.

 

 

Важкі сейфові двері ведуть до зони зберігання. А рожевий стіл Bug від Oito, злегка асиметричний, ніби зависає у повітрі — і пiдсилює ефект «нереальностi». Це зона, що працює як фільм: від візуального кадру до особистого досвіду.

Моушен-дизайн як натхнення

М’якi меблi в просторi — ще один жест у бік візуальної культури. Темно-сині крісла з джгутовими формами, великий диван із заокругленим контуром — усе натхненне трендом motion design: коли об’єкти візуально розтягуються, стискаються, наче в умовах іншої гравітації.

 

 

Матеріали, що не бояться бути чесними

Бетон, стара цегла, нержавіюча та рифлена сталь — це базис. Колористика — сірий, чорний, бузковий. Контрастнi живі акценти — острівці моху та папороті, які комфортно почуваються навіть без прямого світла. Зелені вкраплення природи у просторі, що ніби вийшов із фільму про постіндустріальну епоху, підкреслюють ідею урбаністичного переродження.

 

 

“Ми прагнули передати естетику занедбаної промзони, де природа поступово відвойовує бетон, а людина — лише спостерігач. Це про місто, що живе за власними законами,” — говорить архітекторка Анастасія Темпінська.

Цей проєкт — не про комфорт у звичному сенсі. Він про емоційний контакт із простором. Про ідею, яка говорить матеріалами, жестами, шорсткістю. Про інтер’єр, який не просить подобатись — а лишається з тобою надовго.

 

 

Фото: Євген Авраменко